Київський особняк, що вистояв століття: історія будинку у Виноградному провулку

У самому серці Києва зберігся особняк, який уже понад 120 років є свідком історичних подій, що змінювали місто. Будинок у Виноградному провулку, споруджений у 1905 році за проєктом архітектора Євгена Єрмакова, пережив зміну кількох власників, націоналізацію, руйнівну пожежу часів Другої світової війни та численні перебудови.

Попри втрату значної частини автентичного оздоблення, споруда й сьогодні залишається одним із цікавих зразків київського модерну початку ХХ століття. Про історію будинку розповіли дослідники проєкту «Реновація UA».

Архітектурна особливість будинку

Особняк одразу привертає увагу незвичним плануванням, продиктованим рельєфом історичного Києва.

Із боку головного фасаду будинок виглядає одноповерховим, однак із боку Виноградного провулку відкривається вже два повноцінні поверхи. Такий архітектурний прийом був характерним для забудови київських пагорбів, де перепади висот диктували нестандартні рішення.

Будівлю виконано у стилі модерн — одному з найпопулярніших архітектурних напрямів початку XX століття.

Від банківського службовця до статського радника

Історія садиби почалася ще до появи сучасного будинку.

У 1873 році ділянка належала касиру Київського приватного комерційного банку Вільяму Сіоні. Однак уже через кілька років його засудили за розкрадання банківських коштів і заслали до Сибіру, після чого родина була змушена продати маєток.

Згодом власниками стали Богородицькі, а 11 листопада 1904 року садибу придбав статський радник Микола Антонов. Саме він замовив проєкт відомому архітектору Євгену Єрмакову, який у 1905 році звів особняк, що зберігся до наших днів.

У 1913 році будинок перейшов у власність Марії Бродської, яка проживала тут із дітьми до кінця 1919 року.

Націоналізація, військові установи та пожежа 1941 року

Після встановлення радянської влади історія особняка кардинально змінилася.

У 1920 році будівлю націоналізували. Протягом наступних десятиліть вона використовувалася різними військовими установами. Відомо, що у 1927 році тут мешкав комендант Києва П. Є. Блінов.

Згодом у приміщенні працював дитячий садок, а пізніше розміщувалася військова частина.

Найбільших втрат особняк зазнав у вересні 1941 року під час масштабної пожежі в центрі Києва. Вогонь повністю знищив оригінальні інтер'єри, декоративне оздоблення та змусив провести суттєве перепланування будівлі.

У 1998 році під час чергового ремонту в особняку також замінили історичні віконні рами.

Що означав чин статського радника

Власник будинку Микола Антонов мав чин статського радника — це був цивільний ранг V класу за Табелем про ранги Російської імперії.

Особи такого рівня займали високі державні посади, користувалися значним авторитетом і належали до привілейованого прошарку чиновництва. Саме тому замовлення приватного особняка у знаного архітектора було не лише питанням комфорту, а й демонстрацією соціального статусу.

Чому такі будинки важливо зберігати

Особняк у Виноградному провулку — це більше, ніж просто стара будівля. Його історія відображає різні етапи розвитку Києва: економічне піднесення кінця XIX століття, революційні події, радянську націоналізацію, воєнні руйнування та сучасні спроби зберегти історичну спадщину.

Попри численні перебудови й втрати, будинок продовжує нагадувати про архітектурне обличчя старого Києва. Збереження таких пам'яток допомагає підтримувати історичну пам'ять міста та передавати її майбутнім поколінням.