Саша Чемеров - один із тих українських артистів, про яких часто говорять «ваш улюблений музикант знає його особисто». Він не завжди на першій шпальті, але постійно - у титрах, у плейлистах і в саунді сучасної української сцени.
Музикант, композитор, продюсер, поет, фотограф і ді-джей (у електроніці працює під ім’ям Dj RADIO). Співзасновник і колишній фронтмен гурту «Димна Суміш», учасник проєктів X-позери, Vkrayst та The Gitas. Останні роки - також один із засновників культурно-волонтерського об’єднання «Культурний Десант», яке регулярно виступає для військових просто на передовій.
Рок-н-рол із шкільних років
Ще підлітком Чемеров виглядав не як типовий «відмінник із музичної школи». Його формували зовсім інші орієнтири - Nirvana, The Doors, Aerosmith. І це важливо: він не копіював український рок, він приніс у нього іншу енергію.
При цьому освіта у нього максимально академічна. У 2003 році закінчив Київський національний університет культури і мистецтв за спеціальністю «джазовий вокал». Саме тому в його роботах завжди є дивний баланс - панковий нерв і продумана музична архітектура.
«Димна Суміш» у нульових стала однією з тих груп, які фактично сформували альтернативну сцену України: не поп-рок і не важкий метал, а сучасний інді-рок із характером. Для багатьох київських підлітків того часу це був саунд їхнього міста - клуби на Подолі, перші фестивалі, касетні плеєри і нічні маршрутки після концертів.
Продюсер, якого ви чули
Чемеров давно вийшов за межі «музиканта гурту». Він пише музику і тексти іншим артистам. Зокрема працював із Quest Pistols, а пізніше з гуртом «Агонь». Частину своїх продюсерських робіт він не афішує - у цьому його принцип: музика важливіша за прізвище у пресрелізі.
Він також активно співпрацює з українськими виконавцями як автор і співтворець. Серед відомих робіт - дуети з Андрієм Хливнюком («Тримай мене», «Любила») та спільна пісня «Біжи, тікай» із Христиною Соловій. Його стиль легко впізнати: мелодія завжди трохи сумна, але не безнадійна, і в ній більше міста, ніж сцени.
Америка і повернення
У біографії Чемерова є важлива глава - вісім років життя у США. Багато хто на його місці залишився б там будувати кар’єру, але він повернувся до України свідомо. Сам пояснює просто: зараз потрібен тут.
Після 2022 року його роль стала ширшою за музику. Разом із «Культурним Десантом» він їздить у прифронтові міста, виступає перед військовими та бере участь у волонтерських ініціативах. Паралельно з Миколою Сєргою готує проєкт «Фронтова студія» - пересувну студію звукозапису, де музика створюватиметься буквально поруч із фронтом.
Сольна робота
Сьогодні Чемеров розвиває сольну кар’єру, поєднуючи рок, електроніку та поезію. У його піснях відчутна інтонація дорослої людини, яка бачила більше, ніж нічні концерти й фестивалі. Це не ностальгія за нульовими, а спроба пояснити теперішнє.
І, мабуть, головне: він один із тих артистів, які не намагаються бути «зручними». Чемеров не женеться за хітами - він будує середовище. Часто тихо, але дуже відчутно.