Для глядачів Київської оперети його поява на сцені давно означає одне: буде класика у найкращому сенсі - професійно, точно і без зайвої театральної манірності.
Хто він
Сергій Бондаренко - український співак і актор музичного театру, провідний соліст Київського національного академічного театру оперети.
Освіта - вокальний факультет Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського (клас Ірини Вілінської).
До приходу в театр він працював у структурах, які у 70–80-х фактично формували естрадно-музичну сцену Києва - «Київ-концерт» і Київський державний мюзик-хол. Тобто на сцену він прийшов уже сформованим артистом, а не студентом-стажером.
Початок кар’єри і перші визнання
Ще на старті кар’єри співак заявив про себе міжнародно.
У 1977 році Бондаренко став учасником міжнародного фестивалю «Золота осінь» у Братиславі, а згодом - лауреатом XII Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві. Для радянської музичної системи це означало фактично професійне визнання.
Театр оперети - головна сцена
У Київському національному академічному театрі оперети Бондаренко працює з 1987 року. І це той випадок, коли актор не просто служить у театрі, а стає частиною його обличчя.
Його амплуа - ліричний баритон із яскравою акторською подачею. Він однаково переконливий і в романтичних героях, і в комедійних ролях, що для оперети принципово: тут вокал без акторства не працює.
Найвідоміші ролі
За десятиліття на сцені актор зіграв ключові партії світового опереткового репертуару:
- Едвін - «Сільва» Імре Кальмана
- Князь Орловський, Генріх - «Летюча миша» Йоганна Штрауса
- Граф Данило - «Весела вдова» Франца Легара
- Тасілло - «Маріца» Кальмана
- Генрі Хіггінс - «Моя чарівна леді» Фредеріка Лоу
- Омонай - «Циганський барон» Штрауса
- Поргі - «Поргі та Бесс» Джорджа Гершвіна
- Максим Балле - «Кло-Кло» Легара
- Граф Потоцький - «Софія Потоцька»
Фактично це канон європейської оперети - той репертуар, на якому тримається жанр.
Чим він вирізняється
Бондаренко належить до старої театральної школи, де співак - не лише вокаліст, а драматичний актор. Він працює з текстом, паузою, інтонацією. Саме тому його ролі не виглядають «концертними номерами», а живуть як історії.
У київської публіки є проста ознака: якщо у виставі Бондаренко - квитки розбирають швидше.
Оперета часто здається легким жанром, але саме такі актори її утримують. Бондаренко представляє покоління виконавців, які сформували київську театральну традицію ще до незалежності і змогли органічно перевести її у сучасний культурний контекст.