Є музика для дороги, є для вечірок, а є та, що вмикають у навушниках, коли їдеш останнім метро або йдеш Подолом після дощу. «Тонка» - якраз про цей стан. Вони не намагаються бути гучними, натомість створюють атмосферу - між електронікою, поезією і київською меланхолією.
Хто такі «Тонка»
Місто - Київ
Рік створення - 2018
Жанри - електроніка, інді-поп, поп
Мова - українська
Лейбл - Masterskaya
Склад:
- Олена Карась - вокал
- Ярослав Татарченко - клавішні, саундпродюсування
- Олександр Явдик - ударні
(раніше - барабанщик Денис Швець)
Проєкт виник після знайомства вокалістки Олени Карась і музиканта та продюсера Ярослава Татарченка. Карась того ж року дійшла до чвертьфіналу «Голосу країни», а Татарченко вже мав досвід інді-сцени як фронтмен MAiAK. Із цього поєднання і народилася «Тонка».
Перші релізи і фестивалі
Дебют відбувся 12 квітня 2019 року - сингл «Чоботи» та кліп одразу задали напрям: синтезатори, мінімалізм, чутлива лірика. Невдовзі вийшов перший мініальбом «Так треба» (4 треки).
Гурт швидко потрапив у фестивальне коло, виступав на українських подіях і навіть відкривав концерт британської співачки Georgia. Також отримав номінації Young Blood Jager Music Awards і «Відкриття року» від радіо «Аристократи».
У 2020 році «Тонка» посіла перше місце в категорії mainstream indie у музичному каталозі Українського інституту - фактично це означало представлення української сцени для європейської аудиторії.
Альбоми: від інді до поезії
«Таємна зброя» (2020)
Платівка стала більш електронною і ближчою до IDM. Теми - самоідентичність, втома від рутини, пошук себе.
«Плач» (2021)
Один із найвиразніших релізів. Титульний трек з’явився під впливом поезії Миколи Вінграновського - музика фактично стала сучасним прочитанням української лірики.
«Знов молодість не буде» (2022)
Мініальбом на тексти українських класиків - Олександра Олеся і Миколи Хвильового. Фактично це вже не просто поп-музика, а музичний діалог із літературою.
Окремий сингл «Танцюй зі мною» вперше поєднав два голоси - Карась і Татарченка, і став більш танцювальним, але все одно меланхолійним.
Стиль і звучання
«Тонка» працює на межі електроніки і живої музики. У них немає різких приспівів - пісні розгортаються поступово. Це інді-поп, який більше відчувають, ніж співають.
Їхня естетика тісно пов’язана з:
- сучасним мистецтвом
- дизайном
- архітектурою
- міською культурою
Вони часто мислять не альбомами, а настроями - кожен реліз виглядає як окремий емоційний стан.
Відомі треки
- «Чоботи»
- «Так треба»
- «Плач»
- «Києвиця»
- «Танцюй зі мною»
- «Рятівник»
Чому їх слухають у Києві
«Тонка» - частина нової міської музики: камерні концерти, невеликі зали, уважна аудиторія. Це музика не для великих стадіонів, а для слухання.
Їхні виступи зазвичай нагадують арт-подію: світло, відео, атмосфера і дуже тихий зал, який слухає, а не говорить.
І саме тому гурт добре прижився у столичному культурному середовищі - там, де важливі не лише хіти, а відчуття.