Історія київського Ziferblat - це доволі показовий маршрут нової української музики. Без телепродюсерів, без швидкого хайпу, зате з довгою підготовкою і дуже впізнаваною естетикою. Гурт з’явився у 2015 році, коли брати-близнюки Даниїл і Валентин Лещинські вирішили перетворити шкільні джеми на справжній колектив. Згодом до них приєднався барабанщик Федір Ходаков - і ця трійка з того часу фактично не змінювалась.
Музика для братів почалася не з гітар, а з віолончелі. У музичну школу вони прийшли шестирічними, а рок відкрили вже підлітками. Перший гурт називався Runnin’ Blue - очевидна любов до The Doors. Але важливіше інше: у певний момент вони свідомо перейшли на українську мову і почали писати власні тексти. Так і народився Ziferblat.
Повільний старт і перші слухачі
Перший реліз «Кіносеанс» вийшов у 2017 році - тоді їх знали переважно в київській інді-тусовці. Це була та сама сцена маленьких клубів, квартирників і фестивалів на 200 людей, де артистів запам’ятовують не за рекламою, а за атмосферою.
Ширша публіка вперше почула гурт у 2019-му після участі в «X-Факторі». Вони виконали власну пісню «Вночі» і, що важливо, не змінили звучання під формат телешоу. Замість телевізійної поп-естетики залишили альтернативний рок із дуже чистим вокалом і майже театральною подачею.
Тоді ж почалася робота над альбомом «Перетворення», який вийшов тільки у 2023 році. Саме після нього Ziferblat перестали сприймати як локальний інді-проєкт.
Євробачення як перелом
Справжній стрибок стався через нацвідбір. Спершу - спроби, лонг-листи і четверте місце у 2024 році. Але вже за рік вони виграли відбір із піснею Bird of Pray.
Композиція не була типовим конкурсним попом. Це емоційна, майже молитвенна історія про втрату дому, пам’ять і надію. Журі поставило високі бали, глядачі підтримали ще активніше. Фактично після цього гурт перейшов із ніші «перспективних» у статус одних із головних нових імен української сцени.
Цікаво, що популярність прийшла не за рахунок трендів TikTok, а через сценічний виступ і образ - у них дуже продумана візуальна складова. Кліпи, костюми, світло, навіть обкладинки альбомів працюють як єдина концепція.
Їхній стиль
Ziferblat формально називають альтернативним роком, але це лише умовність. У їхній музиці є і арт-рок, і інді, і місцями навіть барокова мелодика. Вони не роблять агресивного звучання - радше атмосферне. Багато клавішних, простору, чистого вокалу і пауз.
Тексти теж нетипові: замість побутових історій - образи, символи, відчуття. Через це гурт часто сприймають як «інтелігентний» рок. І саме цим вони відрізняються від більшості альтернативних колективів.
Чому про них багато говорять
Ziferblat стали одним із символів того, як змінилася українська сцена. Ще десять років тому інді-гурт із подібною естетикою майже не мав шансів на масову аудиторію. Тепер же складніші, атмосферні пісні знаходять слухача.
Під час турів музиканти також збирають кошти на підтримку війська і використовують міжнародні виступи як можливість говорити про Україну. Для них Євробачення - не тільки музика, а ще й спосіб бути почутими поза культурною бульбашкою.