Є гурти, які слухаєш у навушниках у метро. А є такі, що ніби приходять із темряви - з покинутих доріг, старих цвинтарів і фольклору, який ми пам’ятаємо не головою, а відчуттям. Київський ZWYNTAR саме такий. Колектив виник у 2015 році, коли Ерік і Дівуар вирішили зробити музику, якої в українській сцені тоді майже не існувало - дарк-кантрі українською.
До них приєдналися Саша Кладбіще, Наталя Ференс і Андрій Павленко. Банджо, казу і навіть пральна дошка як інструмент тут не екзотика, а частина естетики. Це не декоративний фолк - радше цілий вигаданий світ із власними законами.
Назву шукали довго, перебирали дивні й навіть кумедні варіанти, але напис латиницею ZWYNTAR одразу «влучив». Він задав тон - трохи містика, трохи готики, трохи американських прерій, але з українським серцем.
Як усе почалося
Фактично гурт сформувався навколо пісні «Подарувала мені мама якось ножа». Поки записували трек і знімали постапокаліптичний кліп, музиканти зрозуміли, що це вже не разова колаборація, а повноцінна історія.
Перший помітний реліз - сингл «Ти не Бог» у 2016 році, далі мініальбом «Гріх». Повноформатний дебют «Мертві голоси» (2018) закріпив за ними статус культового андеграунду. Там уже сформувався головний принцип гурту: це не набір окремих пісень, а цілісна міфологія - легенди, прокляття, історії персонажів.
Другий альбом «Тисяча очей», який вийшов у п’ятницю 13-го 2023 року, зробив їх значно ширше відомими. Платівка похмуріша і цілісніша - багато хто саме з неї починає знайомство з гуртом.
Що вони грають насправді
Формально - кантрі, фолк і рок. По факту - власний жанр. Американська вестерн-естетика змішується з українськими народними інтонаціями. В одній композиції можна почути і баладу, і похоронний марш, і майже церковний наспів.
Їхні пісні - це маленькі історії. Тут є дияволи, мандрівники, покарання, спокута і дивна ніжність. Банджо веде ритм, пральна дошка додає скреготу, а вокал звучить як розповідь, а не поп-виконання. Враження таке, ніби слухаєш стару легенду, яку хтось переказує в напівтемній кухні після опівночі.
Саме тому ZWYNTAR часто називають не просто гуртом, а атмосферою.
Живі виступи і своя аудиторія
Колектив давно живе концертами. За роки існування - понад сотня лайвів по Україні, фестивалі Faine Misto, Zaxidfest, Gogolfest, Comic Con Ukraine. Їх часто відкривали іноземні дарк-фолк артисти на кшталт King Dude чи Aurelio Voltaire - і публіка сприймала киян як «своїх».
Показово інше: гурт слухають військові. Самі музиканти кажуть, що це для них важливіше за будь-які чарти. Від початку повномасштабної війни вони віддають прибуток із концертів на допомогу армії, а Саша Кладбіще активно волонтерить.
Чому вони важливі
ZWYNTAR показали, що українська сцена може не лише наслідувати західні тренди, а й створювати власні світи. Вони поєднали американський кантрі з українською міфологією так природно, що це не звучить як експеримент.
Їх слухають і металісти, і інді-публіка, і люди, які взагалі рідко цікавляться новою музикою. Бо це не про жанр. Це про відчуття.
Коли в місті вимикається світло, саме така музика звучить найправильніше.