У Михайлівському монастирі оцифрували середньовічну плиту з рельєфом вершника

Михайлівський золотоверхий монастир, одна з основних архітектурних перлин Києва, став свідком історичної події: тут було завершено процес оцифрування цінного середньовічного артефакту — кам’яної плити з рельєфним зображенням вершника. Цей важливий крок став можливим завдяки ініціативі громадської організації "Україна Інкогніта", яка визнала необхідність збереження та популяризації історичних пам'яток у цифровому форматі.

Історична знахідка: кам’яна плита з рельєфом вершника

Плита розмірами 153 на 113 сантиметрів була виявлена археологами у 1997 році під час розкопок біля входу до монастирського льоху на глибині близько пів метра. Дослідники зазначають, що тривалий час ця плита використовувалася як частина мостової дороги, і її зображення було спрямоване донизу, що вберегло його від пошкоджень.

На рельєфі зображено вершника, імовірно, сцена чуда святого Євстахія. Це один з важливих елементів візантійської релігійної традиції, що підкреслює зв'язок Києва з Візантією в епоху X-XI століть.

Технологія оцифрування: створення цифрової копії

Важливість оцифрування цього артефакту полягає не лише в його збереженні, а й в доступності для широкої аудиторії. Цифрова копія плити тепер доступна для перегляду в віртуальному музеї, що дозволяє кожному охочому вивчати цей витвір історії без необхідності фізично відвідувати монастир. Оригінал можна побачити в музеї Михайлівського монастиря, розташованому під дзвіницею.

Історична та матеріальна цінність плити

Плита виготовлена з пірофіліту — місцевої породи каменю, родовища якої знаходяться поблизу Овруча. Це відкриття свідчить про розвиток каменотесного мистецтва в Києві, яке, ймовірно, було частиною місцевої традиції, що наслідувала візантійські зразки. Київські майстри, на відміну від Візантії, де використовували мармур, працювали з пірофілітом, що надає артефакту унікальну матеріальну цінність.

Роль оцифрування в збереженні культурної спадщини

Оцифрування таких артефактів — це не тільки шлях до їхнього збереження для майбутніх поколінь, але й можливість зробити їх доступними для вивчення на міжнародному рівні. Віртуальні музеї та оцифровані колекції стають важливим інструментом для популяризації культурної спадщини, дозволяючи громадянам та дослідникам з усього світу ознайомитися з історією та мистецтвом.