42 кілометри сили: ветеран Владислав Блажчук довів, що немає меж можливостям

У столиці відбувся Київський марафон Незламності 2025, який став не просто спортивною подією, а справжнім символом витривалості, віри в себе та післявоєнного відродження.
Одним із найзворушливіших моментів забігу стала історія ветерана Збройних сил України Владислава Блажчука, який вперше після тяжкої травми подолав повну марафонську дистанцію — 42,195 км.

Від фронту — до марафону

30-річний Владислав — художник і кераміст, який втратив ногу, наступивши на міну під час бойових дій. Після тривалої реабілітації у центрі Superhumans він знову встав на ноги — буквально — завдяки протезу Levitate Forever LP, що дозволив йому повернутися і до творчості, і до спорту.

“Спорт — це спосіб почати рухатись далі. Часто після травми люди втрачають мотивацію, бо не можуть повернутись на службу, а до цивільного життя — ще не готові. Для мене біг став способом відновлення себе,” — розповідає Владислав.

Київський марафон Незламності

Марафон, який відбувся 12 жовтня, зібрав тисячі учасників.
Маршрут пролягав мальовничими місцями Києва: Труханів острів, Північний міст, парк “Наталка” та Міст-хвиля на Оболоні.
Організатори зазначають, що цей марафон — не лише спортивне змагання, а й акт підтримки українських ветеранів, які долають фізичні й психологічні наслідки війни.

“В кінці тунелю завжди є світло”

Під час реабілітації Владислав зустрічався з Принцом Гаррі, засновником Invictus Games — міжнародних змагань для ветеранів.

“Він сказав мені: наскільки б не було важко, якщо почати рухатись — у кінці тунелю завжди з’явиться світло,” — пригадує Блажчук.

Ці слова стали його внутрішнім гаслом. Тепер він бігає, працює з глиною і надихає інших ветеранів, показуючи, що життя після травми — це не кінець, а початок нового етапу.

Коли глина лікує

Попри втрату ноги, Владислав продовжує займатися керамікою.
Його роботи мають попит у творчих спільнотах Києва.

“Одна форма важить 28 кілограмів. Завдяки цій стопі я можу виконувати свою роботу без жодних проблем — як і до травми,” — каже він.

Кожна його скульптура — це символ відновлення, а кожен крок — доказ, що незламність — не гасло, а спосіб життя.

Значення для Києва і країни

Для мешканців столиці історія Владислава — приклад того, як сила духу долає фізичні межі.
Такі історії стають частиною нової київської ідентичності — міста, що живе, творить і біжить уперед, попри все.

 “Коли я працюю з глиною або тренуюсь у залі — я не думаю про те, що втратив. Я думаю про те, що відбудував,” — говорить Владислав.