Забуті в темряві: чому мешканці будинку на Дегтярівській тижнями живуть без світла, поки сусідні вікна сяють

У столиці, де графіки відключень стали новою релігією, мешканці багатоповерхівки на Дегтярівській, 45 почуваються вигнанцями. Поки сусідні будинки живуть за чітким розкладом «світло-темрява», цей будинок занурився у безпроглядну ніч на довгі тижні. Причина — не дефіцит генерації, а банальна бюрократія та технічний колапс, який триває вже три роки.

Побут у стилі «радянський ретро-сурвайвал»

Життя в будинку перетворилося на справжній квест із минулого. Люди миються водою з тазиків, гріють цеглини на газових плитах, щоб бодай трохи підняти температуру в промерзлих оселях, і засинають з пляшками гарячої води під ковдрами.

«Я вже починаю звикати. Який же кайф просто помитися гарячою водою! Розважаю себе тим, що спостерігаю за вікнами сусіднього будинку — там світло взагалі не вимикають», — ділиться мешканець будинку Дмитро.

Ситуація набуває ознак абсурду, коли з’ясовується, що проблема полягає в одному єдиному тумблері. Коли район нарешті отримує напругу, у щитку будинку №45 просто «вибиває» фази. Щоб повернути електрику сотням людей, потрібен візит аварійної бригади, яка б просто повернула важіль у робоче положення. Проте в реаліях київських комунальних служб цей простий рух займає від двох до п’яти діб очікування, протягом яких мешканці оббивають пороги всіх можливих інстанцій.

Таємничий щиток та футбол відповідальністю

Причина постійних аварій добре відома активістам будинку, але залишається «невидимою» для тих, хто має її усунути. Поруч розташована стара котельня, яка, ймовірно, дає надмірне навантаження на мережу. Але головна загадка криється в розподільчому щитку за адресою Дегтярівська, 43/9. Цей об’єкт виявився справжнім привидом: він не стоїть на балансі ні у ДТЕК, ні у Керуючої компанії Шевченківського району. У системі міського господарства його офіційно не існує, хоча саме від його справності залежить життя всього під’їзду.

Енергетики та комунальники перекидають відповідальність одне на одного, наче розпечену картоплю. Електрик із ЖЕКу роками не може налагодити розподіл навантаження, а ДТЕК стабільно закриває сотні заявок відчаю з сухою приміткою, що проблем у мережі не виявлено. Це замкнене коло бюрократії призвело до того, що морозильники в квартирах давно розморозилися, прання стало розкішшю, а стіни почали вкриватися вологістю через відсутність нормальної конвекції повітря.

Будинок інженерів, що залишився без захисту

Ця багатоповерхівка має свою історію — її звели у 1973 році для еліти тогочасної будівельної галузі. Квартири тут отримували інженери та фахівці, які власноруч розбудовували інфраструктуру Києва. Сьогодні ж більшість мешканців — це самотні пенсіонери, які залишилися один на один із холодною квартирою. 80-річна пані Маша, яка живе на одному з поверхів, уже три тижні бачить світло лише від синього полум’я газової конфорки. У таких людей немає смартфонів, щоб постійно моніторити чати, чи сил, щоб годинами чекати на лінії гарячої допомоги.

Відчай на межі радикалізму

Відчай мешканців досягає критичної межі. У будинковому чаті все частіше звучать пропозиції до радикальних дій: від перекриття проїжджої частини Дегтярівської до вивішування величезних банерів із закликами про допомогу. Люди готові навіть самостійно зібрати кошти на капітальний ремонт обладнання, але приватні фахівці виставляють рахунки у сотні тисяч гривень, що для будинку пенсіонерів є непідйомною сумою. Ситуація на Дегтярівській, 45 — це не просто комунальна аварія, це тест на людяність для міських служб, який вони поки що провалюють.

«Ми не шукаємо винних, ми просто хочемо жити з електрикою хоча б 3 години на добу», — кажуть люди. Вони готові навіть фінансувати ремонт самостійно, якби місто бодай назвало відповідальну особу та обсяг необхідних робіт.