Це вже було? Правда про дежавю, яка переверне вашу свідомість

Ви коли-небудь відчували, що вже були в цьому місці, вже чули цю розмову або навіть передбачали наступні події? Цей знайомий, але водночас дивний стан — дежавю — переживав майже кожен з нас. Але звідки воно береться? І чи справді воно має якесь глибше значення?

Що таке дежавю?

Термін «Déjà vu» прийшов з французької і перекладається як «вже бачене». Це психологічне явище, при якому людині здається, що вона вже колись переживала поточну ситуацію.

За даними досліджень, до 70% людей хоча б раз у житті відчували дежавю. Це настільки поширене відчуття, що стало об’єктом дослідження для нейробіологів, психологів і навіть філософів.

Що каже наука: гіпокамп і білки впізнавання

Першим, хто ввів термін у професійну лексику, був француз Еміль Буарак. Сучасні ж дослідження показують, що відчуття дежавю виникає через особливу активність білків у гіпокампі — зоні мозку, яка відповідає за пам’ять і впізнавання образів.

Американські нейробіологи припускають, що ці білки можуть формувати випереджальні проєкції, через що мозок "впізнає" ситуацію ще до того, як вона насправді сталася.

Теорія помилкової пам’яті

Одна з найпоширеніших теорій пояснює дежавю як помилку в роботі пам’яті. В окремі моменти сприйняття і зберігання інформації мозок "плутається" і класифікує новий досвід як уже знайомий.

Цікаво, що найчастіше дежавю трапляється у дві фази життя:

• у підлітків до 18 років — через емоційну чутливість;
• у людей 35–40 років — через рефлексії та життєві кризи.

Чи пов’язане дежавю з психічними розладами?

Хоча дежавю не є симптомом захворювання, дослідники помітили його частішу появу у людей з розладами пам’яті — наприклад, при епілепсії скроневої частки або дисоціативних станах. Проте здорові люди також регулярно відчувають дежавю, і це вважається нормою.

Теорія Бернхама: дежавю як сигнал від відпочилого мозку

Американський вчений Бернхам висунув іншу гіпотезу: дежавю виникає тоді, коли мозок перебуває в розслабленому, відпочившому стані. Саме тоді він ніби «відкритий» до нових вражень і здатен навіть передбачати деякі події на основі попереднього досвіду. Це співзвучно з теорією нейропрогнозування — коли мозок постійно намагається вгадати, що буде далі.

Психоаналіз: версія Зиґмунда Фрейда

Знаменитий психоаналітик Зиґмунд Фрейд бачив у дежавю прояв витіснених спогадів. На його думку, ми справді вже колись бачили подібне, але це відбувалося у травматичному або підсвідомому контексті, який був заблокований психікою. У потрібний момент — за тригером, схожим на минуле — пам’ять "виводить" фрагмент на поверхню.