Допомога по-новому: Київ заплатить за підгузки батькам дітей — чому це не всіх порадувало

У столиці стартувала нова соціальна ініціатива, що покликана полегшити життя родинам, які виховують дітей з інвалідністю або мають новонароджених у багатодітних малозабезпечених сім’ях. Вперше замість централізованого забезпечення підгузками Київ почав виплачувати адресну грошову допомогу. Проте, попри на перший погляд прогресивний крок, ініціатива викликала бурхливу суспільну дискусію, адже значна частина людей із вразливих категорій — дорослі з інвалідністю — залишилася поза увагою.

Суть новації: хто може розраховувати на допомогу

Як повідомила заступниця голови КМДА Марина Хонда, відтепер матеріальну компенсацію на засоби гігієни у розмірі 48 000 грн на рік (по 12 000 грн щоквартально) можуть отримати:

• родини з дітьми з інвалідністю або з тяжкими хронічними захворюваннями віком до 18 років;
• малозабезпечені багатодітні родини з немовлятами;
• сім’ї Захисників України, які мають відповідні медичні покази;
• внутрішньо переміщені особи, які перебувають на обліку в Києві.

Оформити виплату можна через управління соціального захисту за зареєстрованим або фактичним місцем проживання. Програма націлена на спрощення доступу до допомоги та забезпечення гнучкості у виборі засобів гігієни. На думку влади, це відповідає реальним потребам родин.

«Централізована система забезпечення підгузками була неефективною: в одних районах бракувало засобів, в інших — накопичувалися надлишки. Родини потребують гнучкості. Вони краще знають, які саме підгузки, в якій кількості та якого розміру потрібні дитині», — зазначила Марина Хонда.

Крок вперед — але для обраних?

Нововведення одразу викликало хвилю громадського обурення. У коментарях під офіційними публікаціями кияни ставлять питання: чому держава турбується лише про дітей, ігноруючи дорослих з інвалідністю, які часто ще більше залежать від засобів гігієни?

Батьки дітей, що вже досягли повноліття, самі лежачі пацієнти, люди з інвалідністю з дитинства скаржаться, що:

• вони й далі змушені чекати підгузків по кілька місяців;
• територіальні центри часто не мають на складі потрібних розмірів або взагалі будь-яких запасів;
• оформлення допомоги — це бюрократичний лабіринт, який виснажує людей, що й без того перебувають у складному становищі;
• пенсій та соціальних виплат не вистачає на регулярне самостійне забезпечення.

«Я мама дорослого сина з інвалідністю. Йому 24, і він лежачий. З січня підгузків не було. Ніхто не каже, коли будуть. А купувати щомісяця — це 5–6 тисяч гривень. Де їх взяти? Пенсія — 3 тисячі», — розповідає Ольга, мешканка Оболоні.

Дискримінація в деталях

Формально система соцдопомоги продовжує забезпечувати дорослих підгузками через натуральне надання. Проте, як свідчать самі одержувачі, ця модель застаріла, непрозора і вкрай неефективна. Більше того — саме вона створює підґрунтя для нерівного ставлення до людей з однаковими потребами.

«Якщо родина має дитину 17 років і 11 місяців — їм дадуть компенсацію. А от якщо дитині виповниться 18, вона ніби втрачає гідність? Чому її гігієнічні потреби раптом стали неважливими?» — запитує активістка організації «Право на гідність» Тетяна Глушко.

Соціальна політика без інклюзії?

Нинішня реформа стала лакмусовим папірцем для розуміння того, як соціальна політика здатна — або нездатна — бути інклюзивною. Перехід до грошових виплат справді може підвищити ефективність, дати родинам свободу у виборі товарів, позбавити їх залежності від централізованих поставок.

Однак, залишаючи велику частину потребуючих без змін, місто ризикує створити новий тип соціальної нерівності: той, що поділяє людей не за рівнем потреб, а за віком чи формальним статусом.

Що потрібно змінити вже зараз

1. Розширити програму на всіх осіб з інвалідністю, незалежно від віку.
2. Запровадити єдину цифрову платформу для подання заявок — без черг, тяганини та зайвих документів.
3. Перейти до грошових компенсацій для всіх, хто має медичні показання на потребу в підгузках.
4. Провести аудит роботи територіальних центрів і забезпечити реальні строки поставок до кінцевого споживача.

Висновок: допомога не має дискримінувати

Соціальна підтримка — це не про формальні критерії, а про гідність і справедливість. Якщо в основі реформи лежить ідея допомогти людям, які опинилися в найскладнішому становищі, то допомога має охоплювати всіх, незалежно від віку, статусу чи здатності самостійно боротися за своє право на підгузки.

Реформа — це крок у правильному напрямку. Але залишити когось осторонь — означає знецінити саму ідею соціальної держави.