“Довженко-Центр” отримав безцінні матеріали з архіву Юрія Іллєнка

Національний центр Олександра Довженка повідомив про поповнення своєї колекції унікальними матеріалами — архівами легендарного українського кінорежисера Юрія Іллєнка.
Передачу здійснив Пилип Іллєнко, продюсер, актор, сценарист і представник відомої кінематографічної династії, — від імені своєї родини.

Як зазначається на офіційній сторінці «Довженко-Центру», це справді рідкісне надходження, що має величезне значення для української культури та історії національного кіно.

Головна знахідка — оригінал «Лебединого озера. Зони»

До фонду потрапили вихідні матеріали фільму “Лебедине озеро. Зона” (1990 року) — одного з найвідоміших творів Юрія Іллєнка.
Серед них — оригінальний негатив, який тривалий час зберігався за океаном, у кіноархіві постпродакшн-студії в Торонто (Канада).

Повернення цих плівок стало можливим завдяки зусиллям продюсера Марка Стеха та активній участі Пилипа Іллєнка.

«Це важливий крок для збереження української культурної пам’яті. Робота з матеріалами дозволить створити найкращу цифрову копію фільму — у якості, якої він заслуговує», — повідомили у «Довженко-Центрі».

Фільм «Лебедине озеро. Зона» — філософська притча про несвободу, страх і людську гідність, створена у переддень розпаду СРСР. Стрічка свого часу стала символом художнього протесту та демонстрацією сили українського авторського кіно.

Архівні матеріали і рукописи митця

Окрім кіноплівок, колекція поповнилася ще кількома цінними артефактами:

• збіркою афоризмів «Криниця для спраглих», упорядкованою Іриною Фаріон;
• оригінальними теоретичними роздумами Юрія Іллєнка під назвою «Парадигма кіно».

Ці документи відкривають глибше розуміння філософії митця, який не лише знімав фільми, а й активно формував власну концепцію українського кінематографа — самобутнього, філософського, національно свідомого.

Юрій Іллєнко — киянин, що формував українське кіно

Юрій Іллєнко (1936–2010) — один із найвпливовіших українських режисерів, операторів і сценаристів ХХ століття.
Його творчість — від «Тіней забутих предків» (знятих у співпраці з Параджановим) до «Білого птаха з чорною ознакою» — стала підґрунтям для розвитку сучасного українського кіно.

На початку 1990-х Іллєнко був серед перших, хто наполягав на створенні національного фонду фільмів та окремої інституції, яка б опікувалася збереженням української кіноспадщини. Саме ці ідеї згодом втілилися у створенні Довженко-Центру.

Значення для Києва і країни

Для столиці це надходження має не лише культурну, а й історичну вагу. Київ — серце українського кінематографа, місто, де творили Довженко, Іллєнко, Муратова, Балаян, і де сьогодні формується нова хвиля українського кіно.

Повернення архівів Іллєнка — це відновлення безперервності культурної пам’яті, можливість для дослідників, реставраторів і глядачів побачити українську класику у справжній якості.

«Це не просто архів. Це повернення голосу нашого кінематографа, який говорив правду, коли це було найнебезпечніше», — кажуть у «Довженко-Центрі».

Архіви родини Іллєнків — це жива історія українського кіно, яка після десятиліть повертається додому.
Оригінальні плівки, рукописи та інтелектуальна спадщина Юрія Іллєнка тепер зберігатимуться там, де їм і належить бути — у серці української кінокультури, Національному центрі Довженка.

Для Києва це — чергове підтвердження того, що українська культура не лише відроджується, а й береже власну пам’ять, формуючи фундамент майбутнього.