«Комфортно й гідно»: Київ вибудовує систему підтримки людей з інвалідністю

У столиці живе понад 165 тисяч людей з інвалідністю. І ця цифра постійно зростає: війна принесла нові травми, ампутації, психологічні наслідки, потребу в реабілітації та безбар’єрності. Київ відповідає на виклики, створюючи нові формати допомоги — від центрів денного догляду до кризових кімнат та мобільних бригад.

Про те, як формується нова система підтримки, розповіла заступниця голови КМДА Марина Хонда.

Людей з інвалідністю стає більше: як реагує місто

У Києві зареєстровано 165 тисяч осіб з інвалідністю, з яких:

• 80% — третя група, тобто люди, які можуть працювати;
• 16 тисяч — діти, і це на 4 тисячі більше, ніж до війни.

Частина нових випадків — наслідок поранень. Інша — результат того, що тепер діагностика та підтримка стали доступнішими, а батьки не соромляться звертатися по допомогу.

«Дитина, якій допомагають від перших років, отримує шанс на повноцінне життя. Найважливіше — не втратити час», — наголошує Марина Хонда.

Київ створює нові центри: що запрацює у 2026 році

Столиця розгортає мережу реабілітації в усіх районах. Уже працюють:

• денні центри,
• кризові кімнати,
• реабілітаційні хаби,
• мобільні бригади підтримки.

У 2026 році місто відкриє одразу кілька великих об’єктів:

Нові реабілітаційні центри:

• Шевченківський район — вул. Зоологічна, 3
  Оновлений центр комплексної реабілітації.
• Святошинський район — вул. Якуба Коласа, 8-А
  Центр для дітей та молоді.
• Солом’янський район
  Проєкт очікує старту будівництва.

Працює центр на проспекті Європейського Союзу, 4

Тут запустили трудову реабілітацію для дітей та дорослих.

А ще готується створення центру трудового навчання на Миропільській, 8 — для людей з психологічними порушеннями.

Новий формат: денний догляд

Одне з найбільш очікуваних рішень — центр денного догляду для людей з інвалідністю. Це не лікарня і не інтернат, а простір, де молода людина:

• живе в адаптованій квартирі,
• вчиться самообслуговуванню,
• поступово входить у доросле життя.

«Це моделі, яких у нас просто не було. Ми створюємо їх з нуля», — каже Хонда.

Найбільший страх батьків: що буде після 18?

Батьки дітей з інвалідністю часто ставлять одне питання:

«Що буде, коли дитині виповниться 18?»

Сьогодні центри допомагають до 35 років: навчають базовим навичкам, соціалізації, праці. Але далі потрібна система підтриманого проживання — і Київ починає її створювати.

Від гарячих ліній — до кризових кімнат

Ще один напрямок роботи — протидія домашньому насильству. Допомога надається не лише жінкам, а й:

• дітям,
• чоловікам,
• людям літнього віку.

Створено:

• гарячі лінії,
• кризові центри,
• систему швидкого реагування.

Деякі рішення Києва стали прикладом для інших міст.

Головний дефіцит — фахівці

Проблема не в приміщеннях, а в людях. Потрібні:

• ерготерапевти,
• психологи,
• асистенти,
• інструктори з реабілітації.

Місто співпрацює з міжнародними партнерами. Завдяки підтримці німецької організації «Спілка Самаритяни України» вже працює центр денного догляду для людей старшого віку. Наступний проєкт — денний догляд для людей з інвалідністю.

Київ створює модель, у якій ніхто не зайвий

Мета реформи — не «особлива увага», а нормальне життя без бар’єрів.

Ключові принципи:

• доступність у школах, транспорті, медичних послугах;
• реабілітація з раннього дитинства;
• підтримка сімтей;
• підготовка до самостійного життя;
• повага і гідність.

«Інвалідність — не про жаль. Це про рівні можливості», — підсумовує Марина Хонда.

Для киян це означає просту річ

Кожен із нас може захворіти, зазнати травми, народити дитину з особливими потребами. Тому система має бути такою, в якій будь-хто почуватиметься у безпеці й зможе жити гідно.

Київ уже робить це:

• відкриває центри,
• готує інфраструктуру,
• навчає фахівців,
• створює модель, що буде актуальна і після війни.

Це не про статистику. Це про людей, які хочуть жити, працювати, виховувати дітей — у місті, де їх бачать і підтримують.