Культура як депозит: підсумки події «БАНК КУЛЬТУРИ» в Українському Домі

15 квітня, у Всесвітній день мистецтва, в Українському Домі відбулася відкрита розмова «БАНК КУЛЬТУРИ» – подія, що стала спробою осмислення культури як спільного блага, інструменту колективної памʼяті та важливої складової соціального капіталу. Зустріч пройшла в межах виставки «Гривня. Більше ніж гроші», яку спільно організували Український Дім та Національний банк України, та об’єднала митців, кураторів, представників державних інституцій, дослідників і громадськість.

Під час дискусії порушувалися теми культурного депозиту, довіри як соціальної валюти, ролі інституцій і громадянського суспільства у творенні спільного сенсового поля. Подія акцентувала важливість культури як простору для безпечного діалогу, в якому суспільство може артикулювати свої цінності, травми та надії.

Директорка Українського Дому Ольга Вієру окреслила інституційний підхід до культури як до середовища, що потребує партнерства й міждисциплінарного мислення: “Ефективна підтримка культурних ініціатив передбачає розуміння культури як критичної системи, що продукує значення, виявляє глибинні напруження та відкриває нові горизонти уявлення про можливе. В цьому контексті ключовими практиками є: створення умов для міждисциплінарної взаємодії, підтримка експерименту як способу мислення, а також методологічний і концептуальний супровід – тобто надання не лише ресурсів, а й інтелектуальної інфраструктури, яка допомагає ідеям оформитися, визріти та набрати ваги.”
 

Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив, що культурний контекст є надзвичайно важливим: “Усі ми є вкладниками в той самий культурний депозит, який згодом принесе прибуток для країни. Адже саме культура формує системи та символічний порядок, у яких ми осмислюємо себе, знаходимо відповіді, хто ми є та ким хочемо бути, хто поруч із нами, чи поєднані ми спільними цінностями і яким може бути наше спільне майбутнє. Мистецькі проєкти, виставки нині багато в чому допомагають. Мистецтво створює умови, в яких ти можеш себе випробувати, знайти відповіді на свої питання та стати сильнішим”.

Співкураторка виставки Тетяна Волошина підкреслила важливість включення сучасних художників у роботу з публічними просторами й історичними наративами: “Ми свідомо залучали сучасних митців до виставки – нині кожен проєкт сприймається як можливість сказати щось справді важливе. Усі працюють з надзусиллям, на межі. І саме ця відданість запалює глядача – він не просто дивиться, а готовий вкладати власні смисли.”

Власне осмислення ролі митця, мистецтва й глядача в сьогоднішньому суспільстві стало невіддільною частиною публічного діалогу. Публічні події, що відбуваються в Українському Домі, є складовою інституційної стратегії, яка прагне  бути платформу для осмислення суспільних трансформацій, формування культурної суб’єктності та спільного формування сенсів. У такому середовищі мистецтво стає не лише способом висловлювання, а інструментом критичного мислення, рефлексії й відновлення. Саме в цьому контексті учасники виставки поділилися своїм баченням культури як ресурсу, що допомагає переосмислювати реальність та укріплювати спільноту.

Художниця Даша Подольцева звернула увагу на мистецтво як інструмент реконструкції спільної історичної пам’яті: “Зараз нам треба надолужити стерті шматки історії. Завдяки мистецтву багато прогалин зараз заповнюються. Це дає відчуття цілісності нас, як суспільства.”

На думку художниці Ольги Кузюри, ключовим учасником процесу є громадянське суспільство: “Головний вкладник у культурний депозит – це громадянське суспільство. Це те, як ми комунікуємо, наше ставлення один до одного. У мистецькому просторі можна зустрітися з дуже складними питаннями та зробити це досить безпечно.”

Художниця Тереза Барабаш відзначила, що її робота для виставки стала першою з часів повномасштабного вторгнення, яка не стосується війни: “Це дуже важливо – не дозволити війні позбавити нас емпатії, відкритості, здатності відчувати. Мистецтво – це теж порятунок.”

Художник Роман Чіз провів історичну паралель: “Нарбут, Кричевський, Бойчук коли створювали свої дизайни для гривні хотіли бути дотичними до створення базових речей. Переосмислювати образи й символи, важливі для нашої державності. Нашому поколінню митців іноді здається що цей день може бути останнім. Художник має бути максимально чесним та щирим, сміливим – адже від цього залежить фундамент для наступних поколінь.”

Протягом вихідних виставку «Гривня. Більше ніж гроші» відвідало понад 3 тисячі людей. Як зазначила Ольга Вієру: “Культура не є периферійною сферою – вона формує символічний порядок, у якому ми осмислюємо себе як індивідів, націю, спільноту, що перебуває у стані трансформації. Тому культурна інституція має виходити за межі ролі простого майданчика для презентацій і діяти як активний учасник інтелектуального та соціального процесу.”