Київрада підтримала Колодуба для музшколи №8: композитор між радянським минулим і українською спадщиною

Київська дитяча музична школа № 8 може отримати ім’я композитора Левка Колодуба (1930–2019). Відповідне рішення підтримала профільна комісія Київради, остаточне голосування – попереду. Пропозиція викликає суперечності через радянський період творчості митця.

Радянська спадщина, яка не подобається частині громади

У 1960–1970-х роках Колодуб створював твори на офіційні замовлення влади:

• «Ода партії» (1964) на слова Володимира Сосюри – панегірик КПРС.
• Балет «Жовтнева легенда» (1967) – присвята більшовицькій революції.

Такі твори були типовими для радянського часу: митці працювали в межах дозволеної ідеології, часто — задля збереження кар’єри та можливості писати іншу музику. Проте сьогодні подібна спадщина вважається проблемною — особливо в умовах війни з державою-спадкоємцем СРСР.

Чому попри це Колодуба пропонують увічнити

Аргумент прихильників простий: вага української частини його творчості суттєво переважає радянські епізоди.

• Автор 11 симфоній, 4 опер, десятків творів для духового оркестру.
• Лауреат Шевченківської премії 2010 року.
• Багаторічний очільник Київської організації Спілки композиторів України.
• Викладач Національної музичної академії ім. Чайковського, твори виконували у Європі, США та Канаді.

Головна ж причина, актуальна саме для школи № 8:
Колодуб десятиліттями працював зі школою, у 2009 році заснував конкурс «Українські композитори — дітям», передав закладу ноти власних творів і фактично формував педагогічну традицію.

Чому дискусія не затихає

Після 2015 року Україна провела масштабну декомунізацію — позбавилася назв та символів, пов’язаних з комуністичною ідеологією.
Але постаті митців радянського періоду – складніші: вони не були партійними функціонерами, але працювали в умовах, де потрібно було «платити данину» режиму.

Тут і постає ключове питання:
чи варто увічнювати людину, частина творчості якої відверто прославляла радянську систему, навіть якщо основний доробок – український?

Два підходи до таких рішень

1. Строгий ідеологічний
   Будь-який публічний панегірик СРСР – аргумент проти присвоєння імені.
   Цей підхід не залишає місця нюансам.
2. Культурно-історичний
   Оцінюється внесок у українську культуру та взаємодія з освітніми інституціями.
   Радянські твори визнаються як історичний факт, але не перекреслюють решту життя.

Київрада фактично орієнтується на другий підхід.

Ім’я Левка Колодуба для музичної школи № 8 — не про ностальгію за СРСР, а про конкретну людину, яка працювала з дітьми, писала для них музику і десятиліттями підтримувала заклад.
Однак ігнорування його радянських творів – помилка комунікації. Відкрита розмова про цей період, а не замовчування, — єдиний дорослий спосіб оцінити спадок митця.