Заручники бюрократії: чому відновлення будинків у Києві після обстрілів перетворюється на виснажливий марафон

Київ живе в режимі постійної готовності до ударів, проте міська система відновлення житла досі нагадує розрізнений пазл. Поки комунальники звітують про мільйонні бюджети, реальні мешканці пошкоджених багатоповерхівок місяцями чекають на елементарне скління або консервацію дахів. Історія Юлії Пронозової з Дарницького району — лише одна з тисяч, де швидка реакція в перші години після вибуху змінюється глухою стіною невизначеності на довгі місяці.

Плівка замість вікон та балкон поза законом

Коли у вересні 2025 року російський дрон вибухнув неподалік будинку Юлії, вибухова хвиля понівечила десятки квартир. Комунальники прийшли оперативно, але їхня допомога виявилася вибірковою: вибиті шибки в кімнатах заклеїли плівкою, а от балкон залишили відкритим усім вітрам. Пояснення було суто бюрократичним: балкон нібито не належить до житлового фонду.

Родина Юлії, як і багато інших киян, опинилася перед вибором: чекати на державну інспекцію в квартирі, де температура вночі падає до +10°C, або ремонтувати все власним коштом. Обравши другий шлях, вони витратили понад 20 тисяч гривень на вікна та матеріали. Найабсурдніше те, що комісія «єВідновлення» зголосилася оглянути пошкодження лише через три місяці — взимку, коли ремонт уже був завершений. Система фактично карає тих, хто не може дозволити собі жити в руїнах, чекаючи на офіційний папірець.

Між «єВідновленням» та міським бюджетом: де зникають терміни

На папері в Києві пошкоджено понад 2 700 житлових будинків, але лише 68 із них потрапили до списку на відновлення за кошти міського бюджету. Для решти єдиним виходом залишається державна програма «єВідновлення». Проте електронна черга з 12 тисяч заяв рухається повільно, а комунікація з мешканцями часто відсутня. Люди не знають, на якій стадії перебуває їхній будинок і чи не позбавить їх самостійний ремонт права на виплати.

Ще одна критична проблема столиці — відсутність системної консервації. Пошкоджені будинки, з яких відселили мешканців, часто стоять відкритими для дощів та морозів. У Солом’янському районі це вже призвело до обвалення міжповерхових перекриттів у будинку, який можна було врятувати вчасним накриттям даху. Міська влада посилається на брак коштів, залишаючи будівлі повільно руйнуватися під впливом погоди.

Волонтери як emergency reaction: хто насправді латає дірки

У прогалинах, де міська система дає збій, з’являються волонтерські фонди. Команди, як-от «РАЙОН #1», працюють у форматі «швидкої допомоги»: зашивають вікна ОСБ-плитами та латають дахи одразу після дозволу ДСНС. Волонтери прямо кажуть: вони виконують роботу, яку мали б робити районні адміністрації — консервують житло, щоб люди могли дочекатися капітального ремонту.

Порівняння з Харковом чи Житомиром, де відновлення житла відбувається значно системніше та швидше, лише підкреслює недоліки київської моделі. Столиці критично бракує єдиного центру відповідальності за кожен будинок та чіткого алгоритму дій для мешканців, які часто змушені бути водночас юристами, будівельниками та волонтерами у власних оселях.