«На навчаннях зірвав розтяжку»: у Києві ветерани опановують гуманітарне розмінування

У столиці добігає кінця перший безкоштовний курс гуманітарного розмінування для ветеранів. Двадцять учасників — колишні піхотинці, нацгвардійці, добровольці — протягом 10 тижнів вчаться робити те, що сьогодні критично необхідне сотням громад: шукати та позначати вибухонебезпечні предмети.

Курс організувала благодійна фундація за підтримки Республіки Словенія. Мета проста й надзвичайно практична: допомогти тим, хто повернувся з фронту, знайти нове місце у цивільному житті — і водночас зробити країну безпечнішою.

Чому це важливо зараз

Понад третина територій України потребують очищення від мін та вибухових залишків. Київщина — не виняток. Села, ліси, береги водойм — небезпека залишається навіть там, де давно немає боїв.

Гуманітарне розмінування — це не знищення боєприпасів, а:

• пошук мін та розтяжок
• позначення небезпечних зон
• передача завдання саперам ДСНС
• забезпечення безпеки цивільних

Потреба у таких фахівцях сьогодні величезна. Оператори протимінної діяльності набирають нові команди щомісяця.

«Хочу залишатись корисним»

Наймолодшому учаснику — 26 років. Максим служив у 109-й бригаді тероборони. Після звільнення за станом здоров’я побачив оголошення про набір.

«Розміновувати важче, ніж мінувати. Ми працюємо металодетекторами, саперними сумками. У комплекті — фішки для маркування, трикутник, щуп, ножиці», — каже він.

Його мотивація проста і дуже українська: не стояти осторонь.

«Шукав себе, як бути корисним»

Денис, позивний «Шева», воював ще за часів АТО, а з початком повномасштабної війни добровольцем повернувся до ЗСУ. Київ, Чернігівщина, Авдіївка — поранення, друга група інвалідності.

«ЗСУ списали. Шукав себе. Ніколи не думав, що є така історія, як гуманітарне розмінування. Тут все чітко, по інструкціях».

Під час тренувань Денис «зірвав розтяжку» — навчальну, з димом. У групі сміються: один із інструкторів спеціально ставить хитрі пастки.

Як проходять навчання

Теорія займає близько третини часу. Основний акцент — практика:

• у балістичному захисті
• з металодетекторами
• на полігоні з навчальними мінами

Якщо курсант помиляється, макет пускає дим або сигнал. Група зупиняє роботу, надає домедичну допомогу та евакуює «пораненого». Це — повноцінна симуляція реальної ситуації.

Інструктор Олександр Овчар пояснює:

«Шукаємо розтяжки, зрізаємо кущі, перевіряємо металодетектором. Якщо немає сигналу — повторюємо. Завдання демінерів — тільки виявляти. Знищують сапери ДСНС».

Робота, яка буде завжди

Попит на демінерів постійно зростає. Після курсу ветерани отримають сертифікати, а паралельно вже почалися зустрічі з компаніями, що готові їх наймати.

«Ми допомагаємо скласти резюме, знайомимо з операторами. Розраховуємо, що більшість працевлаштується», — каже директорка фундації Олена Вишневецька.

Перший курс завершується за два тижні, новий набір стартує у січні.

Що це означає для Києва

Столиця не перетворюється на полігон — але саме тут готують людей, які захищатимуть громади від смертельних ризиків. Для багатьох ветеранів це:

• шлях повернення до роботи
• відчуття потрібності
• нова професія з чітким сенсом

А для Київщини — реальна безпека. Чим більше навчених демінерів, тим швидше зникнуть червоні таблички «Міни» на лісових стежках і узбіччях.

Гуманітарне розмінування — робота без пафосу, але з величезною цінністю. Тут не йдеться про заголовки — йдеться про користь, життя і безпеку.

Учасники курсу вже вміють знаходити розтяжки, позначати небезпечні зони і координувати дії команди. Завтра вони працюватимуть у громадах по всій країні.

Це новий фронт, про який мало говорять, але саме він робить мирний простір можливим.