Нескорені з КНУ: ким були Герої, що стали символом памʼяті

У серці Києва, в одному з найстаріших університетів країни — КНУ імені Тараса Шевченка — з’явилася Алея пам’яті, присвячена студентам і випускникам, які загинули, захищаючи Україну у російсько-українській війні. Їх називають не просто героями, а цвітом нації, який не встиг розквітнути повною мірою через жорстоку реальність війни.

Символ сили і незламності

Алея з’явилась у дворику Навчально-наукового інституту філології до Дня філолога — дати, яка відтепер набуває ще більш глибокого змісту. П’ятеро студентів та випускників цього інституту стали символом незламного духу і ціною власного життя захистили право України на свободу.

На алеї встановлено світлини:

• Святослава Горбенка — наймолодшого з кіборгів, який загинув у бою за Донецький аеропорт у 2014 році у 19 років;
• Дениса Антіпова — лейтенанта аеророзвідки, який загинув на Харківщині у 2022-му;
• Андрія Лисяка — добровольця з козацьким корінням із Запоріжжя;
• Володимира Мукана, Ігоря Воєводіна, Анастасії Мар’янчук, Тараса Іллі — кожен із них залишив по собі не лише пам’ять, а й приклад безкомпромісної відданості.

Відгуки родичів і побратимів

Під час відкриття меморіалу виступили рідні загиблих. Їхні слова були пронизані болем, гордістю і вдячністю. Олександр Воєводін, батько загиблого Ігоря, розповів:

«Наш Ігор міг продовжити навчання, але зробив свідомий вибір — піти на фронт. Його рішучість і мужність залишаться з нами назавжди.»

Оксана Мар’янчук, мати Анастасії, сержантки, яка рятувала побратимів під Бахмутом, зазначила:

«Це місце — частинка душі нашої доньки, частинка нескореної України.»

Алея, що оживлює памʼять

За словами директора інституту Григорія Семенюка, ця алея — не просто данина поваги. Вона має стати місцем живої памʼяті, де студенти, викладачі й гості зможуть зупинитися, схилити голову й згадати тих, хто віддав життя заради можливості мріяти і жити вільно.

«Наші Герої-філологи поруч із Тарасовою вербою — символом незламної душі українського народу. Їхня боротьба — це частина нашої історії, яку не маємо права забути.»

Молоді, але безмежно сильні

Особливо боляче усвідомлювати, що більшість загиблих були дуже молодими — у когось тільки починалося доросле життя, хтось ще мріяв про кар’єру в мовознавстві, викладанні, науці. Проте кожен із них зробив свій вибір — і цей вибір був на користь держави, заради її свободи.

Олеся Наумовська, завідувачка кафедри фольклористики, сказала:

«Вони не були кремезними воїнами. Вони були юними, мрійливими. Але саме такі — справжні Герої.»

Алея памʼяті у філологічному дворику КНУ — це наша колективна обітниця памʼятати, не зрадити, не зламатися. Це нагадування всім нам, що свобода має ціну. І цю ціну заплатили найкращі.

Коли йдеш повз цю алею, зупинись. Згадай. І будь вдячним.