Петиція про наземний перехід біля метро «Університет»: кияни просять Зеленського втрутитися після 9 відмов поліції

У самому серці Києва, де каштани стежать за ритмом бульвару Шевченка, знову спалахнула давня урбаністична суперечка: наземний перехід біля метро «Університет». Здавалося б, дрібниця. Просто зебра через дорогу. Але на цій точці з’їжджаються філософія міста, людська гідність і бюрократичний лабіринт, в якому можна заблукати гірше, ніж у підземному переході.

Петиція, що з’явилася на сайті президента, просить Володимира Зеленського втрутитися й допомогти Києву повернути на поверхню той перехід, який існував тут до 1985 року. Тепер, аби перетнути вулицю, треба долати 79 сходинок. Це не просто про втому; це про бар'єр заввишки п'ятиповерхової будівлі для людей з інвалідністю, батьків з візочками, літніх містян, військових, що повернулися з фронту зі шрамами і болем.

Хто за, хто проти

Проєкт уже пройшов свій «кастинг» у Громадському бюджеті 2020 року, отримав фінансування й підтримку депутатів та київської влади. Але дев’ять відмов поліції у погодженні схеми руху без конкретних пояснень перетворили обіцянку на бюрократичний квест.

Авторка петиції, архітекторка Іванна Малій, не приховує обурення: якщо місто мріє про безбар’єрність, то не можна закривати очі на випадки, де вона починається буквально з першого кроку на вулицю.

Київ між двома світами

Місто змінюється. Підземні переходи, якими так пишалися у 1980-х, тепер виглядають як анахронізм: як старий телефонний автомат, який стоїть на площі, але всі давно ходять зі смартфонами. Європейські столиці демонтують бар’єри, створюють рівні тротуари, світлофори з таймерами, місця для всіх. Київ теж прагне цього, але часом виглядає, ніби стоїть на ескалаторі, що рухається вниз, а місто вперто піднімається вгору.

Чому це важливо

Наземний перехід біля «Університету» — символ, лакмусовий папірець того, як ми розуміємо місто. Чи це територія для машин? Чи для людей?

Війна зробила слово «інклюзивність» не абстракцією, а життєвою необхідністю. Тисячі людей повертаються додому з травмами, і кожен зайвий поріг стає нагадуванням про те, що перемога — це також про простір без бар'єрів.

Що далі

Петиція просить президента допомогти зрушити механізм, який застряг між різними кабінетами. Бо що таке місто, якщо не живий організм, де дорога не повинна бути стіною, а перехід — подвигом?

Київ давно хоче бути містом для людей. Можливо, час дозволити йому вийти з-під землі.