Пліч-о-пліч на захисті української ідентичності: музика Віталія Кирейка як голос поколінь

У час, коли Україна бореться не лише за територію, а й за культурну пам’ять, музика знову стає зброєю — тихою, глибокою, але потужною. Саме так сьогодні звучать твори Віталія Кирейка, українського композитора, який випереджав свій час. Його спадщина оживає завдяки ініціативі ГО «Культурна асамблея», що вже два роки реалізує масштабний проєкт зі збереження, цифровізації та актуалізації музики митця.

Цього року його твори зазвучали по-новому: поруч із академічними колективами їх виконують оркестри Національної гвардії та Національної поліції України. Музика Кирейка вийшла за межі філармоній — і стала голосом єдності поколінь.

Безмежна спадщина, що виходить за рамки філармонії

Віталій Дмитрович Кирейко (1926–2016) — Народний артист України, професор Київської консерваторії, автор опер «Лісова пісня», «Бояриня», балетів «Тіні забутих предків» і «Оргія», десяти симфоній, численних романсів та камерних творів.

Його музика народжена з українського фольклору, але переосмислена у симфонічному та театральному масштабі. У ній — і ніжність ліричної мелодики, і глибока драматургія, і сила, здатна долати час.

Попри це, більшість творів композитора тривалий час залишались у рукописах. Унікальні партитури зберігалися в сімейному архіві, поки син митця Тарас Кирейко не передав їх команді «Культурної асамблеї» для оцифрування та відновлення.

Як народжується культурна реанімація

Ініціаторка проєкту — піаністка, професорка НМАУ ім. П. І. Чайковського Ірина Шестеренко. Вона особисто знала композитора і вже майже два десятиліття досліджує його музику. Саме з її ініціативи команда почала масштабну роботу — від архівування до студійних записів.

За два роки вдалося:
— віднайти сотні рукописів, зокрема дев’ять із десяти симфоній Кирейка;
— оцифрувати понад 5000 сторінок нотних текстів і здійснити комп’ютерний набір ще 2500 сторінок;
— створити науково-методичні посібники для музичних закладів спільно з НМАУ;
— видати нотні збірки у співпраці з видавництвами «Мистецтво» та «АртЕк», які вже безоплатно поширюються серед бібліотек, консерваторій і колективів.

«Музика оживає лише тоді, коли її виконують. І ми хочемо, щоб вона звучала — не в архівах, а на сцені, у студіях, на плацах. Там, де живе сучасна Україна», — говорить команда проєкту.

Від філармонії до плацу: єдність через музику

2025 рік став переломним: до виконання творів Кирейка вперше долучилися військові оркестри —

• Академічний ансамбль пісні й танцю Національної гвардії України під орудою Євгена Воронка,
• Духовий оркестр ГУ Нацполіції в Київській області під керівництвом Ярослава Головацького.

Для них були створені нові оркестрові аранжування патріотичних творів:
«Маки» (сл. М. Луківа), «Пісня про матір» (сл. Б. Олійника), «Реве та стогне Дніпр широкий» (сл. Т. Шевченка), «Молитва за Україну» (сл. П. Оселедька) та Козацький марш.

Вокальні партії виконали народні артистки України Ірина Даць та Оксана Нестеренко, а також оперна співачка Вікторія Цюпак Карабулут.

«Те, що цю музику виконують і військові, і академічні музиканти, — символічно. Це єдність у найвищому сенсі: ті, хто боронить державу, і ті, хто зберігає її культурну душу, стоять пліч-о-пліч», — зазначає Ірина Шестеренко.

Музика, що повертає гідність і пам’ять

У межах проєкту було створено студійні записи нових виконань — це не просто фіксація, а спосіб зберегти звучання для майбутніх поколінь. Перші треки вже доступні для прослуховування на сторінці проєкту у Facebook.

Музика Кирейка — це міст між минулим і теперішнім, між сценою й плацом, між митцем і воїном. Вона показує, що українська класика може бути живою, глибокою і водночас сучасною.

«Сьогодні, коли культура теж є фронтом, музика Кирейка стає молитвою за Україну — тихою, але незламною», — кажуть організатори.

Замість післямови

Проєкт «Нові обрії збереження, цифровізації та виконавської інтерпретації симфонічного доробку Віталія Кирейка» реалізується ГО «Культурна асамблея» за підтримки Українського культурного фонду.
*Позиція Українського культурного фонду може не збігатись із думкою авторів проєкту.

27 жовтня в Укрінформі відбулася його офіційна презентація за підтримки Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Учасники говорили про те, як важливо зберігати українську музичну спадщину не лише в архівах, а й у серцях людей.

Бо саме в цій музиці — голос пам’яті, сили й єдності поколінь, які стоять пліч-о-пліч на захисті української культури та ідентичності.