Понад 100 робіт Віктора Зарецького представили у Національному музеї Тараса Шевченка

У Національному музеї Тараса Шевченка відкрилася ретроспективна виставка до 100-річчя художника-шістдесятника Віктора Зарецького — одного з найяскравіших і найсуперечливіших українських митців ХХ століття.
Експозиція стала найповнішою презентацією творчості Зарецького за останні десятиліття: у ній представлено понад 100 робіт, наданих вісьмома музеями України та приватними колекціонерами.

«Ми показуємо Зарецького в значно ширшому контексті, ніж його звикли знати. Це не лише портретист чи шістдесятник, це художник, який створив власну мову українського модерну», — зазначила співкураторка виставки Олена Зарецька, очільниця Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького.

Від соцреалізму до неосецесії

Експозиція розгорнута в атріумі та на першому поверсі музею Шевченка. Вона охоплює всі етапи творчого шляху митця — від ранніх робіт 1950-х до останніх полотен кінця 1980-х.

• Ранні твори — у дусі соцреалізму, з виразними побутовими сюжетами.
• «Шахтарський» і «Сільський» цикли народилися після експедицій Україною, де художник відкрив для себе силу народного образу.
• Шістдесятницький період став часом розквіту його стилю: особливо вирізняється картина «Орач» (1989), на якій художник зобразив Василя Стуса.

Організатори підкреслюють, що Зарецький поєднав академічну школу, народну символіку та європейську сецесію, створивши нову пластичну мову українського модерну.

Алла Горська — натхнення і біль

Окрема зала присвячена пам’яті Алли Горської — дружини художника, співавторки багатьох монументальних робіт і культової постаті українського руху опору.
Після її трагічної загибелі 28 листопада 1970 року, яку радянська влада цинічно намагалася приховати, творчість Зарецького змінилася назавжди.

У ті роки він створював алегоричні образи «вурдалаків», що символізували репресивну систему СРСР. Ці полотна — один із найемоційніших розділів виставки.

«Це була його особиста форма протесту — не через плакати чи гасла, а через живопис, який говорив правду, навіть коли слова були заборонені», — зазначає мистецтвознавиця Олеся Авраменко, яка знала художника особисто.

Повернення українського модерну

Частина експозиції демонструє неосецесію — стиль, який Зарецький розвинув під впливом Густава Клімта.
Тут представлено легендарний портрет акторки Раїси Недашківської в образі Катерини Білокур із колекції Яготинського історичного музею.
Акторка особисто відвідала відкриття виставки, що стало однією з найзворушливіших подій вечора.

Як створювалася виставка

Підготовка до виставки тривала кілька років і неодноразово переносилася через війну.
Попри всі труднощі, організаторам — Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького, Національному музею Тараса Шевченка, Музею історії Києва та Музею авангарду — вдалося об’єднати унікальні експонати з державних та приватних колекцій.

Виставка діє з 19 жовтня по 14 грудня 2025 року, а куратори планують періодично оновлювати експозицію, додаючи нові твори з регіональних музеїв.

Чому це важливо для киян

Для столиці ця виставка — не лише культурна подія, а й акт історичної пам’яті.
Віктор Зарецький — це людина, яка у своїй творчості зберегла українську душу, попри заборони, цензуру та переслідування.
Його картини сьогодні нагадують, що мистецтво — це теж форма спротиву, така ж сильна, як слово чи воля.

«Київ завжди був містом, де народжувалися великі художні ідеї. Ця виставка доводить: українська культура — жива, сильна і здатна перемагати навіть після десятиліть забуття», — підсумовують організатори.

Ретроспективна виставка Віктора Зарецького у музеї Шевченка — це подія національного масштабу.
Вона повертає глядачеві справжнього Зарецького — митця, який вмів поєднати традицію і модерн, біль і надію, минуле й сьогодення.
Для киян — це можливість не просто побачити мистецтво, а відчути історію українського духу в кольорі, лініях і світлі.