Понад 8,5 тисячі підписів уже є: киян закликають підтримати безбар’єрний перехід у центрі міста

Проблема, яку Київ не може вирішити шість років

У самому серці столиці, біля станції метро «Університет», існує інфраструктурний парадокс, який щодня відчувають тисячі киян. Щоб перейти дорогу, люди змушені спускатися й підійматися 79 сходинками — фактично долати висоту п’ятиповерхового будинку.

Для багатьох це не просто незручність, а фізично неподоланна перешкода. Саме тому навколо цього місця роками точиться боротьба за облаштування звичайного наземного, але безбар’єрного пішохідного переходу.

Центр міста, який виключає людей

Це не спальний район і не другорядна вулиця. Поруч — Червоний корпус університету Шевченка, Ботанічний сад, готелі, офіси, одна з ключових транспортних артерій Києва. Щодня тут рухаються студенти, викладачі, туристи, мешканці навколишніх кварталів.

Але для:

• людей на інвалідних візках
• ветеранів із протезами
• літніх киян
• батьків із дитячими візочками
• людей з тимчасовими травмами

цей маршрут або майже недоступний, або принизливо складний.

15 секунд проти 10 хвилин

Контраст виглядає особливо показово:

• наземний перехід — близько 15 секунд
• підземний — від 5 до 10 хвилин, якщо фізичні можливості це дозволяють

У сучасному місті така різниця означає не просто втрату часу, а нерівність доступу до простору.

Гроші є, інфраструктура готова — рішення немає

Історія цього переходу давно вийшла за межі одного об’єкта й перетворилася на симптом системної проблеми.

Коротко хронологія виглядає так:

• Київ задекларував курс на безбар’єрність
• проєкт підтримали мешканці через громадський бюджет
• кошти були виділені
• світлофори встановлені
• бордюри понижені
• тактильна плитка покладена

Фактично — все готово. Але роками проєкт не отримує остаточного погодження. У результаті центр столиці залишається недоступним для частини її мешканців.

Чому це вже не про один перехід

У Києві сотні підземних переходів, збудованих у часи, коли про безбар’єрність не йшлося взагалі. За нинішніх темпів змін місту знадобляться десятиліття, щоб адаптуватися до реальності.

А реальність змінилася кардинально:

• війна збільшила кількість людей із травмами та інвалідністю
• ветерани повертаються до міського життя вже зараз
• місто має бути готове не «в перспективі», а сьогодні

Безбар’єрність перестала бути темою активістів — це питання базової функціональності столиці.

Київ між деклараціями і реальністю

На рівні документів і заяв Київ давно підтримує ідею доступного міського простору. Але приклад біля метро «Університет» показує, наскільки велика прірва між словами та втіленням.

Це не складний інженерний об’єкт і не мільярдний проєкт. Це звичайний пішохідний перехід, який шість років не може з’явитися там, де він очевидно потрібен.

Як підписати петицію: покрокова інструкція

Підписати петицію можна за п’ять простих кроків:

Крок 1. Перейдіть за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/254664

Крок 2. Натисніть кнопку «Підписати петицію» внизу сторінки

Крок 3. Авторизуйтеся через один із способів:

• Дія (найшвидший варіант)
• BankID
• Кваліфікований електронний підпис

Крок 4. Підтвердіть свій підпис

Крок 5. Готово! Ви підтримали безбар’єрний Київ

Петиція діє до 29 січня 2026 року. Для розгляду президентом потрібно ще быльш як 16 тисяч підписів.Чому це стосується кожного киянина

Сьогодні ви проходите ці сходи легко. Завтра — з гіпсом. Післязавтра — з дитиною у візочку. Згодом — у поважному віці. Безбар’єрність — не про «інших». Вона про нормальне міське життя для всіх.

Проблема переходу біля метро «Університет» стала маркером того, яким Київ є насправді: містом, що декларує сучасні цінності, але все ще часто залишає людей сам на сам зі сходами.

І доки 79 сходинок у центрі столиці залишаються нормою, говорити про по-справжньому доступний Київ зарано.