У самому серці Києва, в Парку імені Тараса Шевченка, щодня збираються десятки людей, для яких шахи давно стали більше ніж грою. Тут, серед зелених алей і міського шуму, сформувалася унікальна спільнота — неформальний клуб, що об’єднує студентів, ветеранів спорту, тренерів і просто поціновувачів інтелектуальних партій.
Це місце вже багато десятиліть залишається своєрідною «шаховою сценою» просто неба, де поруч можуть сісти за дошку як новачок, так і досвідчений майстер.
Жива традиція Києва: від студентів до майстрів спорту
Щодня у парку можна побачити так званих «вуличних гросмейстерів» — людей, які приходять сюди не за формальністю, а за атмосферою гри.
Серед них — кандидат у майстри спорту Дмитро Пархоменко, який розповідає, що вперше потрапив сюди ще в студентські роки. Для нього цей простір став не лише місцем партій, а й точкою відновлення та спілкування.
За його словами, парк об’єднує абсолютно різних людей:
студентів і викладачів
професійних шахістів і любителів
пенсіонерів із багаторічним досвідом гри
тих, хто просто приходить «на годину відпочинку»
Саме це змішання поколінь і стилів гри створює особливу атмосферу, яку важко відтворити в закритих клубах.
Від дитинства до міжнародних турнірів: шлях через шахи
Для Дмитра Пархоменка шахи почалися ще у п’ятирічному віці — за дошку його посадив дідусь. Згодом гра переросла у професійний напрям: тренерська діяльність, робота з дитячими шахами та участь у проєктах Федерації шахів України.
Він також залучений до розвитку студентського шахового руху в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, де організовуються регулярні турніри та чемпіонати.
Окремий напрям його роботи — спортивна дипломатія у Молодіжній раді при Міністерстві закордонних справ України Міністерство закордонних справ України, де він працює над розвитком міжнародної комунікації спортсменів.
Парк як соціальний простір: більше, ніж шахи
Попри спортивний аспект, для багатьох відвідувачів парк — це насамперед місце спілкування.
Дмитро Пархоменко називає його «місцем сили», де можна відволіктися від роботи й навчання, а також знайти знайомих без попередніх домовленостей.
Схожі думки висловлюють і інші учасники шахового майданчика. Тут формується своєрідна соціальна мережа наживо — через партії, розмови й багаторічні знайомства.
Пів століття за шахівницею: історії постійних відвідувачів
Окремий вимір цієї спільноти — люди, які приходять у парк десятиліттями.
Василь Якубович згадує, що вперше потрапив сюди ще в середині 1960-х років. Відтоді він практично не залишає це місце в теплу пору року.
Для нього парк став не просто майданчиком для гри, а точкою зустрічі поколінь і друзів з різних міст і країн.
Ще один постійний відвідувач, дідусь Юхим, підкреслює інше: головна цінність цього місця — люди, а не лише сама гра. За його словами, саме спілкування робить парк особливим і підтримує традицію вже багато років.

Чому шаховий майданчик у парку Шевченка важливий для міста
Фактично цей простір виконує одразу кілька функцій:
неформальний спортивний клуб у центрі столиці
соціальний майданчик для різних поколінь
місце розвитку аматорських шахів і шашок
простір міської культури спілкування
У час, коли більшість активностей переходить в онлайн, такі локації зберігають живу взаємодію між людьми.

Символ безперервності міської традиції
Історії гравців показують, що шаховий майданчик у Парк імені Тараса Шевченка — це не тимчасове явище, а частина міської ідентичності.
Тут одночасно зустрічаються різні епохи: ті, хто приходить десятиліттями, і ті, хто тільки відкриває для себе гру.
І саме ця безперервність робить парк не просто місцем для шахів, а живим культурним простором Києва, де щодня триває своя тиха, але вперта партія проти буденності.
У Києві відзначили понад 80 науковців за розробки для оборони та IT-сфери
Обличчя вічності: у Києві на Андріївському узвозі відкрили унікальну колекцію посмертних масок понад 350 діячів
Куди піти на вихідних у Києві: 8 головних подій 12–14 червня
На ВДНГ пройде фестиваль AdoptMe Days: шукатимуть родини для собак