Синє озеро на Виноградарі стало болотом: куди зникли 81 мільйон гривень на його ревіталізацію?

Колись відоме як жваве місце відпочинку серед мешканців Києва, Синє озеро на Виноградарі сьогодні перетворилося на сумне видовище. Ця трансформація викликала хвилю обурення серед місцевих жителів, які спостерігають за занепадом улюбленої водойми.

Директор Київського еколого-культурного центру, Володимир Борейко, поділився своїми спостереженнями щодо поточного стану озера. За його словами, замість колишнього кришталево чистого озера, тепер можна побачити лише пересохлий котлован з каламутною водою. Ця зміна є результатом невдалої спроби ревіталізації, під час якої було витрачено мільйони гривень.

Невдала ревіталізація: мільйони гривень і мало результатів

Проект ревіталізації Синього озера, що був ініційований у 2024 році, передбачав значні вкладення — до 81 мільйона гривень. Очікувалося, що ці кошти підуть на очищення дна озера, укріплення берегів та відновлення природного живлення водойми. Однак, незважаючи на обіцянки, реальність виявилася далекою від очікувань.

Замість відновлення природного джерела, озеро було перетворено на штучний резервуар з технічною водою, що була злита туди «Київводоканалом». Це спричинило зникнення природного біорізноманіття і перетворення озера на непривабливе болото.

Реакція громадськості та майбутнє озера

Місцеві мешканці висловлюють глибоке розчарування та обурення через стан, в якому перебуває озера. Багато хто з них побоюється, що заявлена ревіталізація була лише приводом для подальшої забудови території. Люди ставлять під сумнів майбутнє озера і занепокоєні тим, що замість відновлення екосистеми, вони отримали лише знищену зелену зону.

Звинувачення у профанації проекту ревіталізації набирають обертів, особливо на тлі того, що замість природного озера тепер існує лише штучний водойм. Це стало символом не лише втрати природної краси, але й недбалості та корупції в управлінні міськими проектами.

Що далі?

Перспективи Синього озера виглядають неоднозначно. Необхідність відновлення природного водозбору та джерел є очевидною, але без реальних дій і змін в управлінській політиці, шанси на позитивні зміни залишаються мінімальними. Громадськість вимагає прозорості та ефективності в діях влади, сподіваючись, що озеро можна ще врятувати.