“Спілкуйся без бар’єрів”: соцпрацівникам та волонтерам показали, як допомагати без упереджень

Напередодні Всесвітнього дня людей з інвалідністю у VCENTRI HUB Дніпровського району відбувся практичний тренінг #СпілкуйсяБезБар’єрів. Його учасники — соціальні працівники, волонтери й представники громадських організацій. Мета — навчити коректно і з повагою комунікувати з людьми з інвалідністю та ветеранами війни.

Чому це стало необхідністю

Заступниця голови КМДА Ганна Старостенко наголосила: війна призвела до зростання кількості людей, які отримали травми чи ампутації. Архітектурна доступність — лише частина справи. Не менш важливо — побутове та мовне безбар’єрне середовище:

«Ми будуємо маршрути, пандуси, але безбар’єрність — це також інформаційна і цифрова доступність. І тут важливо правильно комунікувати».

На першому місці — людина

Уповноважена Київради з прав осіб з інвалідністю Леся Петрівська презентувала посібник "Люди з інвалідністю: як говорити з ними і про них". Головний принцип — не інвалідність визначає людину, а навпаки.

Слова, яких варто уникати

• «калека», «інвалід», «неповноцінний»
• «прикований до крісла», «не такий як всі»
• «герой, що переміг недугу» (романтизація теж принижує)

Правильно: «людина з інвалідністю», «людина на візку», «людина з порушеннями слуху/зору».

Практичні ситуації: що робити і як

Петрівська показала правила поведінки з різними групами людей:

Люди з порушеннями зору

• Озвучуйте свої дії наперед: «Я зараз покладу руку вам на лікоть і проведу до столу».
• Не торкайтеся тростини — це продовження простору людини.
• Допомагайте, лише запитавши, а не за власною ініціативою.

Люди на кріслах колісних

• Не спирайтеся на крісло і не штовхайте його.
• Сідайте так, щоб очі були на одному рівні — не нависайте зверху.

Ветерани з ампутаціями та протезами

• Багато хто не ідентифікує себе як «людина з інвалідністю».
• Не треба «жаліти». Часто достатньо спокійного ставлення і трохи часу — наприклад, щоб зайти на ескалатор.

Універсальне правило: спершу запитати, чи потрібна допомога, і яка саме.

Чому мовчання — теж шкода

Старостенко навела приклад: мати на Хрещатику відвела погляд дитини від військового на милицях фразою: «Не дивись».
Такий підхід формує соромування замість поваги. Навіть простий знак уваги — рука до серця, легкий уклін, слова подяки — набагато коректніші.

Проєкт на рік: лекції, квести та практичні зустрічі

Керівниця волонтерського штабу «Українська команда» Анна Моргунова розповіла, що #СпілкуйсяБезБар’єрів триватиме протягом року.
Передбачені:

• лекційні тренінги для фахівців;
• інтерактиви для студентів;
• квести, квізи й практичні заняття у теплу пору року;
• словнички для щоденного користування.

VCENTRI HUB — місце без бар’єрів

Локація обрана не випадково. Дніпровський хаб — одна з найбільших платформ для діалогу у столиці.
Місто планує відкрити такі центри в кожному районі, наступний — у Деснянському.

Чому це важливо

Поважне спілкування — найдешевша й найшвидша форма безбар’єрності. Пандуси, ліфти й маршрути потребують часу й коштів.
Змінити ставлення та мову — ми можемо вже сьогодні. Це питання людської гідності, особливо в країні, де щодня з’являються нові ветерани та люди з бойовими травмами.