Ставки замулені й смердять, але шанс є: у Києві розглядають план порятунку Горіхуватських водойм

У самому серці Голосіївського району — в Національному природному парку «Голосіївський» — розташовані Горіхуватські ставки. Колись це були мальовничі водойми з чистою водою, місцем прогулянок, риболовлі та відпочинку.
Сьогодні — замулені береги, сміття, стійкий запах гнилі та цвітіння води. Десятки звернень громадян, публікації у соцмережах і роки бездіяльності дають відчуття, ніби городяни говорять у порожнечу.

Саме цю тишу спробувала зламати депутатка Київради Олеся Пинзеник. Вона називає ситуацію «комплексною проблемою», яка роками зависла в повітрі — попри формально природоохоронний статус території.

«Все починається з очисних споруд»

Пинзеник звернулася до новопризначеного керівника Департаменту екології та адаптації до зміни клімату КМДА Павла Іванова.
Причина жалюгідного стану ставків — недобудовані водоочисні споруди, які стоять біля водойм із 2008 року.

Як це виглядає на практиці:

• споруди частково зведені, але не працюють,
• не прийняті в експлуатацію,
• перетворилися на бетонний монумент, що роками не очищує стоки.

«На будівництві у 2008 році наш район “успішно” спиляв гроші…», — нагадує депутатка.
Відкрита кримінальна справа так і не призвела до завершення об’єкта.

У зверненні вона вимагає:

• обстежити недобудовані очисні споруди,
• дати оцінку їх технічному стану,
• або запустити їх у роботу, або демонтувати й звести нові,
• доручити КП УЗН Голосіївського району розробити план заходів та календар реалізації.

Чому ця історія важлива не тільки для Голосіївського

Статус ПЗФ — не індульгенція на бездіяльність.
У Києві десятки водойм — і кожна вимагає системного управління, а не косметичного «прибирання перед камерами».

Сьогодні водні екосистеми міста переживають однакові проблеми:

• замулення через відсутність нормальної циркуляції,
• забруднення органікою та фосфатами,
• нелегальні скиди, що прискорюють загнивання,
• топтання берегів і сміття від відпочивальників.

Горіхуватські ставки — це лакмусовий папірець: як Київ вміє (або не вміє) діяти, коли проблема не вирішується за одне засідання комісії.

Новий керівник екодепартаменту: перевірка на профпридатність

Призначений 24 жовтня 2025 року Павло Іванов отримує перший серйозний тест довіри громади.
Чи стане історія Горіхуватських ставків тим кейсом, який Київ нарешті не «перекладе на завтра»?

Варіантів лише два: або місто запускає механізм очищення води, або визнає поразку та розбирає бетонні недобудови. Середнього не існує — поки озера гниють.

Київ і вода: симптоми не лише Голосіївського району

«Інформатор» вже писав про водойми Бортничів — озера Вітовець і Заплавне.
В одному — купи сміття, шини, дитяча гірка, в іншому — береги, знищені натовпами відпочивальників.
Активні мешканці регулярно прибирають. Влада — робить «концепції».

Це — патерн міста, яке ідеально відкриває велопрокат і фестивалі, але роками не чіпає «брудні» проблеми: очисні споруди, дренаж, зливові колектори.

Як повернути Горіхуватські ставки киянам

• Інвентаризація всіх гідроспоруд: що працює, що не працює, що підлягає знесенню.
• Біоремедіація та аерація: технології очищення без тотальної «бетонізації».
• Бар’єри від сміття та контроль берегових зон: не за допомогою ФБ-постів, а регламентами та штрафами.
• Прозоре фінансування: не чергова «схема 2008 року», а тендери з публічною відповідальністю.

Горіхуватські ставки — не локальна історія «про запах».
Це маркер: або Київ починає системно працювати з водними ресурсами, або втрачає їх десятками.

Зараз у міських чиновників — шанс, який не буває двічі: показати, що природа столиці — не декорація, а спільне благо, за яке треба боротися.