Трамвай повертається на Глибочицьку, але без зупинкових платформ і велодоріжок

У столиці відновлено рух трамваїв на вулиці Глибочицькій після завершення робіт на зношених ділянках колій між Січових Стрільців і Нижнім Валом. Це 3,5 кілометра колій, які востаннє капітально ремонтували понад пів століття тому. Місто обіцяло повернення безпечного руху, але жителі очікували більшого не просто залізо та асфальт, а справжнє оновлення міського простору.

Трамваї поїхали, та питання лишилися. Громадські активісти заявляють: ремонт пройшов за старою схемою «щоб їздило», без системного переосмислення простору й сучасних стандартів.

Що не зробили: головні претензії громади

Відсутність платформ та безбар’єрності

Попри прохання громади, на Глибочицькій не з’явилися:

• трамвайні платформи,
• «віденські» зупинки,
• безбар'єрні рішення для людей з інвалідністю, батьків із візками, літніх пасажирів.

Це означає, що посадка в трамвай і далі нагадуватиме стрибок зі смуги розгону під ризик потрапити під авто.

І що особливо неприємно: влада не планує ремонту тротуарів у 2025 році. Якщо буде фінансування то, можливо, пізніше. Київ розвивається, але не завжди в бік зручності.

Велоінфраструктури знову не буде

Замість велосмуг з’явилися нові паркувальні кишені. Це як обирати між майбутнім і вчорашнім днем, і місто вкотре вибрало вчора.

З урахуванням рельєфу та високого трафіку Глибочицька могла б стати важливим веломаршрутом між центральними районами, але така можливість фактично похована під свіжим асфальтом і припаркованими авто.

Невидимі колії та ризик ДТП

Асфальтовані «під нуль» рейки створюють проблему: у негоду їх майже не видно.
Активісти прогнозують збільшення кількості ДТП і затримок. Статистика за минулий рік без іронії лякає: 57 затримок трамваїв через перешкоди на дорозі, понад 30 з них через аварії.

Колії й автівки по одній смузі знову змушені «ділити простір», що давно визнано неефективною моделлю.

Історія довжиною в десятиліття

Глибочицьку планували реконструювати ще у 2008 році. Проєкт на рівні міста затвердили у 2017-му. Але замість масштабних змін у 2024-2025 роках маємо середній ремонт, який фактично консервує проблему.

Щонайменше ще п'ять років кияни бачитимуть той самий пейзаж: трамвай між авто, вузькі тротуари, перешкоди для маломобільних груп, хаотичне паркування.

Чому це важливо для киян

Глибочицька така собі модель у мініатюрі для міста. Ми продовжуємо вибір між комфортом нині та перспективою завтра.

Для мешканців Подолу, Лук'янівки, Татарки та центру це означає:

• без зміни якості пересування
• збереження заторів і затримок трамваїв
• ризики для пішоходів та велосипедистів
• втрату шансу на зручний міський простір

Коли столиця прагне європейського рівня мобільності, але ремонтує вулиці за нормами минулого, прогрес буксує так само, як трамвай у заторі.

Що далі

Київ рухається вперед, але іноді це рух на місці.
Глибочицька нагадує: зміни не обмежуються новим асфальтом. Місто майбутнього будується там, де враховують людей, а не тільки рейки і колеса.

Попереду знову дискусії, плани та боротьба за те, щоб транспортні артерії Києва були зручними не лише на мапі, а й у житті.

І хоч трамвай уже дзвенить уздовж Глибочицької, питання звучить голосніше:
Коли місто почне ремонтувати не тільки дороги, а й підходи до планування?