Ціна світла і тепла: січень, який забрав життя тих, хто тримав енергетику України

Січень 2026 року для України став місяцем не лише морозів і темряви, а й важких людських втрат. У боротьбі за світло, тепло і воду загинули щонайменше шестеро людей — енергетики, рятувальники, комунальники. Ті, хто не воював зі зброєю, але щодня виходив на небезпечні об’єкти, аби країна не зупинилася.

У ДТЕК цей період назвали «чорним січнем, що забрав світлих людей».

Війна за енергію — без пафосу і броні

Початок року припав на хвилю масованих атак по енергосистемі. Росія цілеспрямовано б’є по об’єктах генерації, підстанціях, тепломережах. У цій реальності енергетики і комунальники працюють фактично на передовій, але без укриттів і права на помилку.

Саме під час таких робіт у січні загинули люди, чиї імена для широкого загалу могли бути невідомими, але без яких не було б світла в домівках.

Ті, кого втратила країна

Олексій Брехт

Член правління та колишній очільник НЕК «Укренерго». Понад 25 років він присвятив енергетиці, керував відновленням системи після атак, особисто координував аварійні роботи. Загинув під час виконання професійних обов’язків. Його внесок у стабільність української енергосистеми визнають навіть опоненти.

Олександр Питайчук

Рятувальник Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Загинув у Києві під час аварійно-відновлювальних робіт на пошкодженому енергооб’єкті — упав з висоти й отримав смертельні травми.

Працівник газової служби на Донеччині

Російський FPV-дрон вбив фахівця, який їхав на виклик, щоб відновити газопостачання людям. Не на позиції, не в бою — у дорозі до цивільних домівок.

Комунальники у Києві

У столиці загинули двоє працівників комунальних служб, які працювали над ліквідацією наслідків морозів і відключень.

Окремо — 66-річний працівник «Київтеплоенерго», який помер під час роботи на одному з об’єктів критичної інфраструктури.

Коли світло в домі має людську ціну

У ніч проти 20 січня Росія здійснила масовану атаку 370 засобами повітряного нападу. Наслідки для Києва були катастрофічними:

• без тепла залишилися понад 5 600 багатоповерхівок;
• майже 80% із них — будинки, де тепло лише нещодавно відновили;
• лівий берег знову опинився без води, опалення й електрики;
• понад 335 тисяч киян залишилися без світла.

За сухими цифрами — години ризикованої роботи, виснаження, холод, обстріли і постійна напруга.

Чому це важливо усвідомити киянам

У Києві світло вмикається — і здається, що система просто «ожила». Але насправді:

• кожне відновлення — це виїзд людей на пошкоджені об’єкти;
• кожна ніч без світла — це чиясь зміна під обстрілами або в мороз;
• кожен стабілізований будинок — результат конкретної людської роботи.

Енергетична стійкість столиці вимірюється не лише мегаватами, а й життями тих, хто її забезпечує.

Без гучних слів

Січень показав просту й болісну істину:
світло і тепло під час війни — це не комфорт, а фронт.

І поки кияни гріють оселі, заряджають телефони й повертаються до буденних справ, варто пам’ятати:
ця можливість далася надто дорогою ціною.