Тисячі людей на Майдані вшанували зниклих оборонців акцією «Об’єднані тишею»

У суботу, 25 жовтня, серце столиці знову перетворилося на місце глибокої єдності та болю — на Майдані Незалежності відбулася акція «Об’єднані тишею, що голосніші за слова».
Тисячі людей із різних регіонів України зібралися, щоб вшанувати зниклих безвісти захисників і захисниць, розгорнувши величезний прапор із їхніми фотографіями — полотнище завдовжки у кількадесят метрів.

Акція розпочалася об 11:00 і тривала кілька годин. Кожне фото на прапорі — це окрема історія боротьби, втрати та надії.

«Ця тиша — не про безсилля. Це крик, який має почути держава і світ»,
— зазначила одна з організаторок події.

Хто прийшов на Майдан

На акцію прибули родини полонених і безвісти зниклих військових — від Чернігівщини до Запоріжжя.
Серед них — Тетяна з Бобровиці, яка вже півтора року шукає чоловіка Валентина, зниклого у Краматорському районі, поблизу населеного пункту Терни.

«Шукаю, надіюся, виходжу на кожну акцію. Скрізь стукаємо — і скрізь тиша»,
— каже жінка, тримаючи фото чоловіка у військовій формі.

Інша учасниця, Анастасія, розповіла про свого чоловіка Олексія Нагорного, який зник на Курському напрямку:

«Бронеавто, у якому він евакуював побратимів, підірвалося на міні. Територія тоді вже була окупована. Дуже сподіваюся, що він живий і в полоні».

Історії, що не можна забути

На Майдані стояли також родини 33-го окремого стрілецького батальйону, чиї бійці зникли понад півтора року тому під Новомихайлівкою на Донеччині.
Юлія, вітчим якої серед зниклих, каже, що найстрашніше — це невідомість:

«Ми не знаємо, що з ними. Але кожен із них заслуговує на повернення — живим або з правдою».

Подібні акції для родин — це не лише підтримка, а й форма боротьби: вони домагаються, щоб держава діяла активніше, а інформація про полонених оновлювалась постійно.

Вимоги до влади

Рідні зниклих бійців вимагають відкритості, координації та результатів у роботі державних структур, що займаються пошуком і обміном.
Люди наголошують: роки очікування без жодних новин — це нестерпно.

«Ми не просимо багато — лише правди. Якщо живі, поверніть. Якщо ні — дайте знати, де вони»,
— лунає з натовпу.

Організатори акції також звернулися до представників уряду із закликом посилити міжнародний тиск на Росію для повернення українських полонених.

Вплив на суспільство

Такі події стають точками національної пам’яті, які нагадують: за кожною фотографією — реальна людина, чию долю не можна залишити в тіні.
Акція «Об’єднані тишею» — це спосіб утримати увагу суспільства до теми полонених і безвісти зниклих, щоб їхні історії не зникли разом із тишею офіційних звітів.

«Ми виходимо не для того, щоб плакати, — говорить одна з учасниць. — Ми виходимо, щоб нас почули».

Чому це важливо

Для Києва, як головного символу державності, подібні акції мають особливе значення.
Вони не лише консолідують суспільство, а й нагадують, що війна — це не лише фронт, а й боротьба за правду, пам’ять і повернення кожного українця додому.

Майдан Незалежності знову став місцем, де мовчання звучить голосніше за будь-які слова.
І поки тисячі людей стояли поруч, тримаючи фото своїх рідних, Київ ще раз довів: Україна — це не лише територія, а спільна надія, що всі зниклі повернуться додому.