«Щоб не знищив ворог — знищимо самі»: у Києві хочуть збити унікальну мозаїку

У Голосіївському районі Києва під загрозою зникнення опинилася мозаїка 1970-х років авторства Анатолія Воробйова на фасаді школи №220. Причина — буцімто аварійний стан. Проте замість збереження і укріплення, комунальники обрали простий шлях — демонтаж.

Чому це викликає обурення?

Про плани на демонтаж повідомила дослідниця монументального мистецтва Ельміра Еттінгер. Вона іронічно передала логіку чиновників:

«Щоб уникнути знищення від агресора — ми самі її знищимо».

Така позиція викликала хвилю критики серед культурної спільноти, адже мова йде не просто про декор, а про рідкісний зразок українського модернізму.

Унікальність мозаїки

Це одна з лише трьох відомих мозаїк художника Анатолія Воробйова, збережених у Києві:

• школа №220, Голосіївський район — під загрозою;
• школа №143, Оболонський район — вціліла, мозаїку обійшли при утепленні;
• Київське вище училище технологій і дизайну — зняли радянську символіку, але панно зберегли.

Культурна спадщина — чи об’єкт небезпеки?

Формально панно ще не має охоронного статусу, але перебуває на розгляді міської комісії з охорони культурної спадщини.
Активісти наполягають:

• потрібне укріплення, а не знесення;
• кожен такий арт-об'єкт — це візуальна пам’ять міста, частина естетичного й історичного коду столиці.

«Війна не знищила ці мозаїки. Їх знищують чиновники», — коментують у соцмережах.

Що можна зробити?

🔹 Терміново призначити технічну експертизу щодо реального стану панно.
🔹 Порушити питання про надання статусу об’єкта культурної спадщини.
🔹 У разі небезпеки — реставрувати або тимчасово демонтувати з гарантією збереження, а не розбити.
🔹 І головне — залучити громадськість і фахівців, а не приймати рішення кулуарно.

Знищення мозаїки — це не просто «ремонт фасаду». Це втрата частини культурної пам’яті Києва, яка, на відміну від сучасних панелей, має художню та історичну цінність.
Поки ще не пізно — влада має шанс замість руйнування показати приклад збереження.