У Києві відкриється виставка «Статус: безвісти. Стан: чекаю (люблю)» - історії родин, що живуть у режимі очікування

4 березня у Національний музей Тараса Шевченка відкриється виставка «Статус: безвісти. Стан: чекаю (люблю)». Це проєкт, створений рідними безвісти зниклих військових - людьми, для яких час зупинився, але життя продовжується.

Експозиція складається з робіт, що народилися не у студіях і не з мистецького задуму, а з досвіду очікування. Їх створили матері, дружини та близькі військових під час спільних творчих зустрічей. Часто поруч із роботами з’являються прості фрази, які болять сильніше за будь-який художній текст - на кшталт «картина не продається, бо вона для нього».

Проєкт підтримує програма «Партнерство за сильну Україну» в межах напряму «Перехідне правосуддя та механізм зниклих безвісти», а реалізує громадська організація «Берегиня», що об’єднує родини зі схожим досвідом.

Не про втрату, а про життя поруч із нею

Організатори говорять про явище, яке психологи називають невизначеною втратою. Людина ніби відсутня, але й не втрачена остаточно. Тому життя перетворюється на довге чекання, де потрібно одночасно вірити і якось жити далі.

Сьогодні щонайменше 80 тисяч українських родин перебувають у такому стані. Виставка показує лише кілька історій - але вони дуже впізнавані: уважність до чужих дітей, бо кожен може нагадати власного сина, збережене місце за столом, розмови в теперішньому часі.

«Наше завдання - показати рідним, що є ті, хто їх розуміє, а також нагадати: навіть коли життя ніби спинилося, можна жити далі, жити чекаючи», - говорить засновниця ГО «Берегиня» Алла Макух, яка свого часу сама пережила статус «безвісти зниклий» щодо власного сина і згодом дочекалася його з полону.

Як побудована експозиція

Виставка розгортається у трьох залах, і кожен працює інакше - не лише як мистецтво, а як досвід.

• перший простір - особисті історії та артоб’єкти з цитатами і спогадами
• другий - відеоінсталяція з восьми інтерв’ю та інсталяція «Пульсуючий біль» зі звуком серцебиття
• третій - інтерактивний простір «Війна - це імена», де відвідувачі можуть написати імена тих, кого чекають або кого вже забрала війна

Це фактично місце тихої розмови, а не традиційного музейного перегляду. Тут не потрібно знати контекст - достатньо слухати.

Деталі

• відкриття: 4 березня 2026 року
• триватиме: до 30 березня
• локація: Національний музей Тараса Шевченка, Київ
• організатор: ГО «Берегиня» за підтримки програми «Партнерство за сильну Україну»