У Лаврі відкрили погруддя Мазепі: символічне повернення гетьмана до Києва

Символ незалежності у стінах, де її століттями заперечували

1 грудня у Києво-Печерській лаврі відкрили перший у столиці монументальний образ Івана Мазепи — бронзове погруддя гетьмана. Дату обрали невипадково: саме цього дня українці згадують референдум 1991 року, коли 90% громадян сказали «так» незалежності.
Новий пам’ятник у серці Лаври — це не лише вшанування державного діяча. Це жест повернення історичної пам’яті та відновлення справедливості після тривалого імперського знецінення.

Гетьман, який формував Київ

Іван Мазепа — один із найважливіших меценатів Києво-Печерської лаври. За його кошти будували храми, укріплювали монастирські стіни, розвивали духовні осередки.
Сьогодні у цих стінах лунає молитва, а ім’я Мазепи — поруч із іменами тих, хто підтримував українську культуру та православну традицію.

«Він визначав майбутній курс української держави — відхід від москви та рух до Європи», — нагадала історикиня Ольга Ковалевська під час відкриття.

У 1708–1709 роках гетьман зробив крок, який визначив траєкторію української історії. Москва назвала його «зрадником», але для Києва цей вибір — початок боротьби за самостійність.

Меценатство XXI століття: 105 людей з усієї країни

Погруддя встановлене у 4-му корпусі Верхньої Лаври. Від ідеї до реалізації минуло вісім років — від перших обговорень у 2017-му до сьогоднішнього урочистого відкриття.

Твір створено завдяки спільному внеску 105 доброчинців: підприємців, лікарів, правників — людей, які вкладають власні кошти не заради піару, а з усвідомлення, що історія — це відповідальність.

«Вони хочуть, щоб наступні покоління українців знали й цінували свою історію», — наголосив директор меценатської фундації «OLOS» Ігор Осипенко.

Скульптуру виконали митці Олесь Сидорук і Борис Крилов у співпраці з архітектором Віктором Юрковим. За основу взяли прижиттєву гравюру Мартіна Бернігерота — один із небагатьох точних портретів гетьмана.

«Перемога історичної правди»

В.о. директорки Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Світлана Котляревська підкреслила: встановлення погруддя — лише початок. У планах — великий пам’ятник біля Успенського собору.

«Поява скульптури Мазепи в Лаврі — це тяглість української державницької традиції», — зазначила вона.

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров назвав встановлення пам’ятника подвигом.
За його словами, у Полтаві погодження монумента тривало 17 років. У Києві — 35 років незалежності без жодного меморіального знака Мазепі.

«Не боятися Мазепу — це теж подвиг», — сказав історик.

Лавра, яка повертає собі характер

У рік, коли Київ переживає трансформацію духовного простору та повернення до української традиції, бюст Мазепи стає маркером змін.

Історики наголошують: до 1918 року московська пропаганда називала українців «мазепинцями» — саме за прагнення до свободи.
Сьогодні це слово звучить інакше — як гордість за тих, хто не згинався.

Виставка, що розкриває Україну Європі

Після церемонії відвідувачі пройшли експозицію, присвячену гетьману.
Кандидат історичних наук Ярослав Затилюк пояснив: артефакти мазепинської доби — не музейні скарби, а голос епохи. Клейноди, зброя, церковні предмети та документи показують: Українська держава була європейською, на відміну від Московії.

«Українські міста мали магдебурзьке право — власне судочинство і самоврядування. Це створювало умови для розвитку та демократії», — сказав дослідник.

Символічне світло

Початок церемонії був у темряві. Коли оксамитову накидку зняли з бронзового погруддя, двір Лаври раптово освітився.
Миттєвий ефект став метафорою: історія повертається не тоді, коли її згадують у підручниках, а коли вона стає частиною міського простору та щоденного життя.

Чому це важливо для киян

• Ідентичність. Пам’ятник у Лаврі повертає гетьмана не як «спірну фігуру», а як державотворця, який будував Київ.
• Простір пам’яті. Монументальні символи впливають на те, як діти, туристи та мешканці сприймають місто.
• Європейський вибір. Мазепа нагадує: шлях до Європи не почався вчора — це послідовність рішень від XVII століття до сучасності.
• Очищення від імперських наративів. Київ повертає собі голос — не нав’язаний зверху, а сформований досвідом поколінь.

Погруддя сьогодні — пам’ятник завтра

Лавра робить перший крок: бронзовий образ гетьмана вже стоїть на її території.
Наступний — великий пам’ятник біля Успенського собору. Це стане не лише продовженням меценатської ініціативи, а й політичним і культурним жестом столиці.

Для київської громади це момент, коли місто перестає соромитися власної історії.
Після десятиліть замовчування ідеї Мазепи знову повертаються у публічний простір — там, де їм і місце.

Світло, яке колись намагалися загасити, знову спалахує. І цього разу — в самому серці Києва.