У столичній опереті переосмислили «Дон Жуана»: Моцарт зазвучить як діагноз суспільству

У столиці відбудеться прем’єра, на яку давно чекали поціновувачі класики. На головній сцені Національна оперета України покажуть нову постановку опери «Дон Жуан, або Покараний розпусник» — одного з найглибших творів Вольфганг Амадей Моцарт.

Режисерське прочитання обіцяє бути сміливим: творці говорять не лише про історію спокусника, а про моральний стан суспільства, яке його породжує.

 Опера, що змінила історію: чому «Дон Жуан» — вершина Моцарта

Моцарт написав «Дон Жуана» після гучного успіху «Весілля Фігаро» на замовлення Празького театру. Прем’єра відбулася 29 жовтня 1787 року в Празі — і з того часу опера вважається однією з ключових у світовому репертуарі.

Її особливості:

• психологічна глибина персонажів;
• музична довершеність і драматична напруга;
• поєднання комічного та трагічного;
• складна моральна проблематика.

Для Києва ця подія має окреме значення: «Дон Жуан» тривалий час не звучав на столичних сценах. Причина — складність матеріалу, вимоги до ансамблю та диригентської майстерності.

«Це вершина творчості Моцарта. Ми розуміли ризик — ця опера потребує особливої обережності та стилістичної точності», — зазначає диригент-постановник Сергій Дідок.

За його словами, у першій дії глядачів чекає несподіване режисерське рішення фіналу — такого трактування ще не бачили ні в Україні, ні за кордоном.

 Не про спокусника — про нас: концепція Станіслава Іванова

Режисером постановки став Станіслав Іванов, який раніше працював над драматичним етюдом «Коцюбинський. З глибини». У новій роботі він переносить акценти з особистості героя на суспільство.

 Дон Жуан як продукт колективної слабкості

У цій інтерпретації герой постає не стільки суб’єктом дії, скільки її наслідком.

Іванов пропонує інше питання:
не “хто такий Дон Жуан?”, а “чому суспільство дозволяє йому існувати?”

Постановка досліджує:

• страх брати відповідальність;
• звичку перекладати рішення на інших;
• байдужість як форму співучасті;
• механізми самовиправдання.

«Це дзеркало суспільства, яке породило Дон Жуана — і яке ніколи його не знищить», — підкреслює режисер.

У контексті сучасного Києва та України ця тема звучить особливо гостро. Питання особистої відповідальності, громадянської позиції та морального вибору сьогодні не абстракція, а частина щоденної реальності.

 Театр як простір серйозної розмови

Генеральний директор-художній керівник театру Богдан Струтинський наголошує: ця постановка — крок до глибшого діалогу з глядачем.

За його словами, йдеться не просто про відтворення класики, а про сучасне прочитання тем:

• свободи і відповідальності;
• природи зла;
• суспільної співучасті;
• меж дозволеного.

Таким чином «Дон Жуан» стає не історичною оперою XVIII століття, а актуальним культурним висловлюванням 2026 року.

 Чому це важливо для киян

Київ сьогодні — місто з активною культурною сценою, але великі оперні постановки такого масштабу трапляються нечасто.

Прем’єра в Національній опереті — це:

• можливість побачити класичний твір у сучасному прочитанні;
• подія для поціновувачів опери в Києві;
• культурний сигнал про амбіції столичного театру;
• шанс долучитися до європейського мистецького контексту.

Покази відбуваються за підтримки Посольства Австрійської Республіки в Києві — країни, з якою ім’я Моцарта нерозривно пов’язане.

 Коли і де дивитися «Дон Жуана» в Києві

Локація: головна сцена Національної оперети України
Дати показів:

• 27 лютого о 18:00
• 28 лютого о 17:00
• 1 березня о 17:00

Вартість квитків: від 150 до 1200 грн.

З огляду на інтерес до прем’єрних показів, квитки варто придбати завчасно.

 Київська театральна весна: що ще варто побачити

Столичний театральний сезон набирає обертів. Окрім «Дон Жуана», у Києві також презентують благодійну виставу «Орландо» за мотивами роману Вірджинія Вулф. У проєкті об’єдналися актори з восьми театрів, а весь прибуток з квитків передають на підтримку українських захисників.

Нова постановка «Дон Жуана» в Києві — це більше, ніж чергова прем’єра. Це спроба осмислити класичний сюжет через призму сучасних викликів.

Для мешканців столиці це шанс не лише почути геніальну музику Моцарта, а й поставити собі незручні запитання про відповідальність, свободу та власну роль у суспільстві.

І, можливо, саме заради таких розмов сьогодні варто йти до театру.