72 мільйони невідповідностей: чому суд не відсторонив очільника Антимонопольного комітету

Вищий антикорупційний суд України ухвалив рішення, яке вже спричинило активні дискусії серед юристів, експертів і громадськості. Попри клопотання Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та серйозні звинувачення, голова Антимонопольного комітету України Павло Кириленко залишився на посаді.

У чому звинувачують Кириленка

За версією слідства, голова АМКУ не задекларував майно та незаконно збагатився на 72 млн грн.

Серед виявлених активів, які нібито не були вказані у деклараціях:

• квартири в Києві та Ужгороді;
• заміський будинок під Києвом;
• земельні ділянки;
• гаражні бокси та паркувальні місця;
• нежитлові приміщення.

Окремий епізод стосується підозри у незаконному заволодінні 56 млн грн, про що було офіційно оголошено у серпні 2024 року.

Позиція сторін у суді

• САП та НАБУ наполягали на відстороненні посадовця, аргументуючи це ризиком впливу на свідків і доступом до документів.
• Захист Кириленка намагався домогтися відводу судді Наталії Мовчан, але клопотання не задовольнили.

Рішення ВАКС

Колегія з трьох суддів одноголосно відмовила у відстороненні. Натомість Кириленку призначили обмеження до 11 жовтня 2025 року:

• заборона виїзду за кордон без дозволу суду;
• обов’язок повідомляти про зміну місця проживання;
• заборона спілкування зі свідками у справі.

Чому це рішення викликає запитання

Відмова у відстороненні топпосадовця, який перебуває під слідством за підозрою у багатомільйонних зловживаннях, породжує низку дискусій:

• Ризики для слідства. Навіть із обмеженнями, посадовець зберігає вплив на відомство, яким керує.
• Суспільна довіра. У країні, яка декларує курс на жорстку антикорупційну політику, подібні рішення можуть сприйматися як ознака м’якого підходу до високопосадовців.
• Прецедентність. Справа Кириленка може стати показовою для майбутніх розглядів подібних корупційних епізодів.

Розслідування триває, а остаточні висновки у справі мають бути зроблені в суді по суті. До того часу діє презумпція невинуватості, закріплена у ст. 62 Конституції України.

Водночас суспільний інтерес до процесу залишається високим, адже йдеться не лише про долю однієї особи, а й про тест на ефективність інституцій, які мають боротися з корупцією.