Весна, що проросла крізь терор: в Українському Домі відкривають виставку "Весна. Жіночі імена бойчукізму"

На початку березня Український Дім традиційно прокидається після зимової паузи - і цього разу дуже символічно. З 5 березня по 12 квітня тут працюватиме виставковий проєкт «Весна. Жіночі імена бойчукізму». Йдеться не просто про ще одну музейну подію календаря, а радше про культурне повернення: у публічний простір міста повертають художниць, без яких український модернізм виглядає обірваним.

Проєкт зосереджений на іменах мисткинь школи Михайла Бойчука. Уперше в одному виставковому просторі об’єднали роботи п’ятнадцяти художниць - серед них Софія Налепінська-Бойчук, Оксана Павленко, Антоніна Іванова, Ярослава Музика, Віра Бура-Мацапура та Марія Котляревська. Вони працювали поруч з учителем, формували мову епохи, але в історії залишилися значно тихіше, ніж їхні колеги-чоловіки.

Бойчукізм - київська модерністська історія, яку намагалися знищити

На початку ХХ століття майстерня Бойчука фактично створювала новий тип українського мистецтва. Художники поєднували візантійську іконописну традицію та давньоукраїнське сакральне малярство з модерністськими європейськими пошуками. Це було мистецтво не камерне, а міське: розписи для шкіл, клубів, санаторіїв, громадських просторів - для людей, які жили в новому індустріальному Києві.

Сам Бойчук говорив про мистецтво як про весну: спершу кілька квітів, а згодом тисячі. Але цю весну обірвали. У 1930-х роках більшість художників школи було репресовано, бойчукізм оголосили «ворожим», а роботи системно знищували. Розписи зафарбовували, архіви вилучали, сам напрям викреслювали з історії мистецтва.

Тихі хранительки пам’яті

Після арештів і розстрілів саме жінки школи фактично врятували спадок. У приватних квартирах роками зберігали ескізи, графіку, фотографії та спогади. Часто - буквально під загрозою переслідування. Значна частина того, що сьогодні можна побачити на виставці, існує завдяки цій непомітній, майже домашній роботі пам’яті.

Їх стерли двічі: як модерністок і як жінок у мистецтві. Саме тому нинішня виставка говорить не тільки про живопис, а про відсутність - про порожні місця в культурній історії. І водночас про присутність, без якої історія українського модернізму не складається.

Фактично це спроба уявити Київ 1920-х без ідеологічних нашарувань: місто, де монументальний живопис був частиною повсякдення, а художник працював не для галереї, а для міського середовища.

Коли і як відвідати

Виставка працюватиме у Національному центрі «Український Дім» на Європейській площі з вівторка по неділю з 11:00 до 19:00, понеділок - вихідний. Повний квиток коштує 180 гривень, пільговий для школярів і студентів - 90 гривень.

Безкоштовно можуть відвідати експозицію військовослужбовці, ветерани та родини загиблих захисників, люди з інвалідністю I-II групи, пенсіонери, діти до 7 років, а також працівники музеїв і професійних мистецьких спільнот. Окремо діє річна картка «Коло Дому», яка дає доступ до виставок і подій для двох осіб.