Він не робив гучних заяв. Просто погодився віддати частину себе, щоб вона могла жити.

Історія, де медицина і підтримка працюють разом

У Києві в Інституті серця МОЗ України провели трансплантацію нирки, яка стала фінальним етапом довгого і виснажливого лікування для пацієнтки.

За цією новиною — не лише успішна операція, а історія родини, де рішення приймаються без пафосу: брат просто погодився врятувати сестру.

Шлях довжиною в кілька років

До трансплантації Оленка пройшла складний маршрут.

Дві операції на серці — першу у Львові, другу вже в Києві, де команду очолював Борис Тодуров. Після цього — тривала реабілітація, діаліз, постійні медичні втручання і спроби стабілізувати стан.

Це той випадок, коли лікування не має «однієї операції» — це процес, який розтягується на роки.

Рішення, яке змінює все

Коли постало питання трансплантації, донором став брат — Андрій.

Без довгих вагань і складних формулювань. У таких історіях усе вирішується просто: або ти поруч, або ні.

Операція з викликом

Саме втручання проводив Михайло Загрійчук разом із командою Інституту серця.

Попри загалом стабільний перебіг, лікарі зіткнулися з нетиповою анатомією донорської нирки. Це ускладнило процес і вимагало додаткової артеріальної реконструкції, яку виконав Микола Кондратюк.

Післяопераційний період контролювала нефролог Ірина Нестерчук.

Результат, заради якого все починалося

Пацієнтку разом із донором уже виписали додому. Пересаджена нирка працює повноцінно.

У медичній мові це звучить стримано — «гарна функція органа». У звичайній — це означає шанс повернутися до нормального життя.

Чому це важливо

Такі історії рідко стають гучними заголовками, але саме вони показують, як працює система трансплантації в Україні.

І водночас — нагадують, що медицина тримається не лише на технологіях, а й на людях, які готові зробити крок назустріч.

Іноді — буквально віддати частину себе.