Замість реставрації — смітник: у КПІ позбулися унікальних люстр

У Київському політехнічному інституті ім. Ігоря Сікорського демонтували й викинули на смітник автентичні люстри у формі молекул, створені спеціально для 20-го корпусу. Ці світильники вважалися справжнім символом архітектурного модернізму 1970-х років і частиною творчої спадщини архітектора Володимира Лиховодова, автора проєктів кількох корпусів КПІ.

Про зникнення унікальних об’єктів повідомила дослідниця київського модернізму Ельміра Еттінгер, опублікувавши фото викинутих люстр у соцмережах.

“Я розумію, лампи могли не працювати, вкрилися іржею. Але цей аргумент можна прийняти, якщо це не політехнічний університет, де вміють навіть супутники запускати. Не кажучи вже про люстри”, — написала Еттінгер.

Люстри як частина архітектурного ансамблю

Світильники у вигляді молекул були створені на замовлення під конкретний проєкт корпусу — вони мали підкреслити ідею наукового пошуку та технологічного розвитку. Їхня форма гармонійно поєднувалася з архітектурою будівлі, зимовим садом та внутрішнім простором, де світло грало важливу роль у формуванні атмосфери.

За словами дослідниці, люстри не були просто освітлювальними приладами — це був елемент художнього задуму, який об’єднував архітектуру, дизайн і наукову символіку.

“Отак крок за кроком, лампа за лампою, дивовижний ансамбль зникає. Не лише 1-й і 4-й корпуси КПІ унікальні – за білими травертиновими стінами ховається не менш цінне. І його теж треба берегти”, — наголосила Еттінгер.

Київський модернізм під загрозою

Ситуація з люстрами в КПІ вкотре порушила питання збереження архітектурної спадщини модернізму — доби, яка донедавна залишалася на узбіччі суспільної уваги. Київ 1960–1980-х років зберігає чимало таких об’єктів — від корпусів університетів до будівель на проспекті Перемоги та у центрі міста. Однак більшість із них перебувають у занедбаному стані або зазнають “ремонтів”, що стирають їхню автентичність.

У випадку КПІ втрачено не просто старі світильники, а частину цілісного мистецького задуму, який формував обличчя університету. Для багатьох киян — це не лише історія про люстри, а про ставлення до культурної пам’яті, створеної власними руками.

Чому це важливо для Києва

Подібні випадки свідчать про потребу системного підходу до охорони архітектурних деталей радянського періоду. Київ уже втратив десятки прикладів декоративного модернізму — мозаїки, вітражі, світильники, металопластичні композиції, що становлять культурну вартість.

Для столиці, де модернізм став однією з візитівок міського середовища, подібні втрати означають поступове зникнення цілого шару міської ідентичності. Адже саме в таких деталях — “молекулярних” люстрах, бетонних рельєфах, ламаних фасадах — зчитується дух часу, коли наука, архітектура і мистецтво працювали в унісон.

Надія на збереження

Ельміра Еттінгер висловила сподівання, що доля люстр із 20-го корпусу не спіткає інші унікальні об’єкти КПІ, зокрема знамениту люстру з 9-го корпусу, яку вважають пам’яткою українського модернізму. Вона закликала університетську адміністрацію та міських урбаністів звернути увагу на проблему збереження внутрішніх елементів старих корпусів.

Кияни, які бачили світлини з місця події, пропонують ініціювати волонтерське збереження решток люстр — бодай як експонатів для майбутнього музею історії КПІ.

“Ми повинні вміти берегти не лише монументи, а й дрібні деталі, через які видно обличчя своєї епохи”, — підсумувала дослідниця.

Втрата люстр-молекул у КПІ — це не просто історія про недбалість. Це черговий дзвінок про те, що Київ продовжує втрачати власну архітектурну пам'ять — тихо, буденно, але невідворотно.