У столиці відбулася подія, що змушує притихнути і слухати. У Будинку кіно 45 підлітків із сімей військових, полонених, зниклих безвісти, переселенців та тих, хто приїхав із прифронтових територій презентували роботи, створені у межах програми «Жовтий автобус 2025: ПОРУЧ».
Протягом дев’яти насичених днів вони вчилися знімати, писати сценарії, працювати з камерою й монтувати на кіностудії імені Довженка. А потім з хвилюванням і гордістю дивилися, як їхні історії оживають на великому екрані.
Це не просто творчий проєкт. Це простір, де голоси війни стають голосами майбутнього.
Як проходили заняття
Лабораторія тривала з 25 жовтня по 2 листопада. Підлітки спробували себе у ролях:
- операторів
- сценаристів
- акторів
- журналістів
Досвідчені ментори допомагали не лише освоювати техніку. Вони вчили бачити історію, пропускати її через себе і говорити про болюче так, щоб народжувалася надія.
Учасники працювали над темою «Відновлення єдності». Для багатьох це стало не просто навчанням, а терапією через творчість. Хтось вперше повертався до власних переживань війни. Хтось нарешті відчуває: «Я не один».
Що зняли підлітки
Серед робіт — короткометражний фільм «Це не Ханахакі», що розповідає про підлітків, які втратили домівки, але зберегли віру в життя і доброту.
Київ у цих стрічках постає як місце зустрічі й відновлення. Під шум великого міста молоді герої знаходять спільність, пам’ять і силу діяти разом.
Фільми і репортажі учасників — це портрет покоління, яке дорослішає у реаліях війни, але обирає не мовчати, а творити.
Що кажуть організатори
Кінооператор і засновник «Жовтого автобуса» Ярослав Пілунський наголошує: проєкт створений, щоб дати дітям простір бути почутими.
«Це діти переселенців, діти військових — ті, чиє життя змінила війна. Ми даємо їм можливість висловитися і знайти підтримку».
Партнером програми виступила Фундація Пилипа Орлика, яка планує продовжувати підтримку та вже готує масштабний міжнародний проєкт про українські громади у світі.
Про «Жовтий автобус»
Ініціатива працює з 2016 року та привозила кіномайстерні у прифронтові міста Донбасу, а також у різні регіони України. Її місія — навчити підлітків критично мислити, створювати та висловлюватися через кіно і журналістику.
Це не лише про техніку, а про людяність, сміливість і право на свій голос.
Чому це важливо для Києва
Київ давно став прихистком для тисяч молодих людей, яким довелося залишити дім через війну. Такі проєкти допомагають не просто адаптуватися, а знайти спільноту, силу і сенс.
У місті, де щодня народжуються нові історії про оборону, втрати й відновлення, «Жовтий автобус» дає майбутньому поколінню можливість переосмислити свій досвід і перетворити його на творчість.
Це крок до суспільства, яке слухає та підтримує, а не мовчить і забуває.
Київ серед антилідерів за станом укриттів: омбудсмен виявив недоступні та проблемні сховища
Тринадцять врятованих і двоє загиблих: київські рятувальники підбили тижневий підсумок пожеж
Контактні ферми під Києвом: де погодувати тварин і відпочити на природі
Безкоштовні дні в музеях Києва: календар для мешканців та гостей столиці