Живий меморіал: на Київщині створили “Ліс пам’яті” на честь лісівника, полеглого на війні

У Фастівському лісництві заклали "Ліс памʼяті" на честь Леоніда Никоненка — майстра лісу з Білоцерківського надлісництва, який загинув на фронті у вересні 2024 року. Так лісівники Київщини віддали шану колезі та всім працівникам лісової галузі, що втратили життя, захищаючи Україну.

Символічний меморіал створили на площі майже 3 гектари. Разом із рідними загиблого дуби та сосни висадили демобілізовані лісівники, колеги та учні шкільного лісництва. Це місце стане нагадуванням про людей, для яких ліс був не просто роботою, а частиною життя і служінням державі.

Леонід Никоненко: людина, що виросла з лісом і за ліс стояла до кінця

Леонід Никоненко багато років опікувався лісами Білоцерківського надлісництва. Його робота була тихою, але незамінною: відновлення насаджень, догляд за молодими деревами, охорона природних територій. Колеги згадують його як людину слова і витримки, спокійну, але рішучу.

«Коли садили дерева, здавалося, він поряд — мовчки посміхається. Леонід дуже любив ліс і знав кожну стежку. Тепер він житиме у цих деревах», — діляться співробітники лісництва.

Його характер гартувався не лише у мирному житті. Ще в Афганістані він навчився не здаватися, підтримувати побратимів і тримати себе в найтяжчих обставинах. У 2024 році Леоніда мобілізували до ЗСУ. Він служив сержантом і водієм у підрозділі Державної прикордонної служби.

27 вересня 2024 року він загинув під мінометним обстрілом на Харківщині. Після себе залишив дружину, двох дітей, онучок та братів.

Ліс як памʼять і відповідальність

"Ліс памʼяті" у Фастові — це більше ніж висаджені дерева. Це жива книга пам’яті, у якій кожен дуб і кожна сосна символізують долю тих, хто загинув за незалежність України. Такі меморіальні ділянки з’являються у різних регіонах країни, стаючи тихими місцями сили, куди приходять родини, друзі, учні та звичайні жителі.

Для Києва та області цей проєкт має особливий сенс. На Київщині працює велика спільнота лісівників, які не лише доглядають зелені масиви регіону, а й стали на захист країни у найскладніший час. Вшанування їхньої памʼяті — це частина ширшої культури вдячності, яку формує суспільство.

Чому це важливо для громади

• Памʼять живе у дії. Посаджене дерево — природний пам'ятник, що зростає й нагадує про подвиг.
• Освіта та виховання. До висадки долучилися діти шкільного лісництва — це урок про відповідальність і шану до захисників.
• Збереження природи. Захист і відновлення лісів — внесок у майбутнє регіону та держави.
• Сила спільноти. Такі ініціативи об'єднують людей і громади, формують єдине відчуття причетності.

Памʼять, що не зітреться

Ліс, який доглядав Леонід Никоненко, тепер зростатиме у його пам'ять. Це місце стане нагадуванням про героїв мирної професії, які стали на захист рідної землі.

Така ініціатива — це голос у підтримку тих, хто боронить Україну сьогодні, і вшанування тих, хто віддав життя. І водночас — нагадування кожному, що подвиг можна вшанувати не лише словами, а й турботою про землю, за яку вони стояли.

Ліс росте повільно. Але саме в цьому — сила пам’яті: вона не зникає, а міцніє з роками, як коріння дуба.