“Золоті” дороги замість безпечних мостів: хто розпоряджається грошима столиці

Київ — місто, яке стоїть на воді, але вже давно балансує на межі транспортного колапсу. Мости, що з’єднують два береги столиці, руйнуються швидше, ніж оновлюються, а сотні мільйонів гривень ідуть не на реконструкцію стратегічних переправ, а на дороги, які, здавалось би, й без того у задовільному стані.

Мости, які дихають на ладан

Міст Патона і міст Метро — на межі аварійності

Кожен киянин, який щодня стоїть у заторах між лівим і правим берегом, знає цю історію на дотик.
Міст Метро — один із найстаріших у столиці — вже кілька років перебуває в аварійному стані. На його «протиаварійні» роботи з бюджету було витрачено понад 2 мільярди гривень. Але, як визнають експерти, це не реконструкція, а лише тимчасове укріплення, яке продовжить життя конструкції максимум на десятиліття.

Міст Патона, символ інженерної думки XX століття, нині тримається на тимчасових ремонтах. У його бетоні — тріщини, у металевих стиках — корозія, а під опорами — порожнечі. І попри постійні звіти про ремонти, загроза для руху тут реальна.

Подільський довгобуд: міст у нікуди

20 мільярдів витрат і кримінальні справи

Міст, який мав би стати гордістю столиці, перетворився на символ безкарності та марнотратства.
Будівництво Подільського мосту триває вже понад два десятиліття. На нього витрачено рекордні 20 мільярдів гривень, а він досі не завершений.

Урочисте «відкриття автосполучення», яким так пишалися чиновники, виявилося лише етапом. Уже після цього міст отримав ще 1,8 мільярда з міського бюджету — «на добудову». І навіть цієї суми, за словами голови бюджетної комісії Київради Андрія Вітренка, буде замало: у 2025 році планується ще 1,15 мільйона гривень на «коригування».

Тим часом правоохоронці розслідують розтрату 153 мільйонів гривень, у якій підозрюють директора КП «Дирекція з будівництва шляхово-транспортних споруд Києва» Романа Лісневського. Його родина, за даними журналістських розслідувань, під час війни придбала кілька елітних об’єктів нерухомості — співпадіння, яке складно не помітити.

Південний і Північний мости — ще один «транспортний вузол болю»

Південний міст, яким користуються мешканці Позняків і Осокорків, не бачив повноцінного відкриття ще з 2016 року. Постійні ремонти, обмеження руху, закриття для цивільних під час вторгнення — і чергові роботи на 55 мільйонів гривень.

Північний міст — у ще гіршому стані. Конструкції зношені, а замість масштабної реконструкції влада проводить дрібні ремонти, які не вирішують проблему. У результаті — щоденні затори, нерви, втрачений час і гроші киян.

«Золоті» дороги замість стратегічних мостів

Поки одні об’єкти буквально сипляться, інші — сяють новим асфальтом.
Тільки за останні роки «Київавтодор» витратив близько 6 мільярдів гривень на ремонти доріг.

Деякі з них не потребували капремонту, але отримали сотні мільйонів гривень:

• Харківське шосе — 1,4 мільярда гривень;
• вулиця Міська — 500 мільйонів гривень;
• Набережно-Лугова — 139 мільйонів гривень.

Для порівняння: на всі мости столиці за три роки війни виділили лише 4 мільярди гривень.

Чому це небезпечно

Транспортна система Києва тримається на кількох стратегічних переправах. Якщо бодай одна з них вийде з ладу — місто може буквально «розірватися» навпіл.
З урахуванням воєнного стану й потреби у швидкій евакуації, занедбані мости — це не просто комунальна проблема, а питання безпеки міста.

Що кажуть експерти

«Київ уже давно потребує не латання дірок, а комплексної програми модернізації мостів. Ми маємо інженерні споруди, які відпрацювали свій ресурс, і будь-яка помилка може коштувати життя», — коментує транспортний аналітик Олег Поліщук.

На його думку, головна проблема — відсутність прозорості у використанні коштів. Поки мільярди розчиняються у «ремонтах без результату», головні артерії столиці залишаються під загрозою.

Київ має шанс змінити ситуацію

Вихід є, кажуть фахівці. Потрібна незалежна технічна експертиза всіх мостів, публічні звіти про витрати і чіткий план капітальної реконструкції ключових споруд.
Без цього — місто й надалі житиме за принципом «ремонтувати, поки не впаде».

Для киян це означає:

• подорожі між берегами залишатимуться випробуванням;
• гроші платників податків і далі підуть «у нікуди»;
• без системних рішень Київ може втратити не лише комфорт, а й транспортну безпеку.
  Мости Києва — не просто бетон і метал. Це артерії, якими тече життя міста. І поки чиновники рапортують про чергові «ремонти», кияни продовжують стояти в заторах, дивлячись на ріку, яку вже скоро буде складніше перетнути, ніж перепливти.