Безцінна спадщина: у Лаврі демонструють заповідані стародруки

У Києві — подія, яка виходить далеко за межі музейної новини. У Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» демонструють унікальне напрестольне Євангеліє 1707 року, надруковане за дорученням гетьмана Івана Мазепи. Разом із ним до Державного реєстру національного культурного надбання офіційно внесено ще 20 лаврських стародруків XVI–XVIII століть.

Це рішення — не формальність, а юридичний і символічний крок у справі збереження української культурної спадщини, особливо важливий в умовах війни.

Євангеліє 1707 року: чому воно унікальне

Йдеться про напрестольне Євангеліє-Апракос, надруковане в лаврській друкарні на початку XVIII століття. Це єдиний відомий приклад у кириличній традиції, де євангельські тексти впорядковані за церковним календарем, а не послідовністю книг.

Окрема цінність — художнє оформлення:

• срібний позолочений оклад XVIII століття;
• фініфтеві медальйони;
• високий рівень ювелірної та книжкової культури гетьманської доби.

Фактично це матеріальний доказ того, що українська держава початку XVIII століття інвестувала в освіту, віру і книжкову справу.

Перелік заповіданих стародруків: що ще увійшло до Реєстру

Окрім Євангелія 1707 року, до Державного реєстру внесли ще 20 книжкових пам’яток, які зберігаються у фондовому зібранні Заповідника. Серед них:

• напрестольні та учительні Євангелія;
• Апостоли;
• Псалтирі;
• Патерики;
• богословські та полемічні видання XVI–XVIII століть.

Усі ці книги безпосередньо пов’язані з історією лаврської друкарні — одного з ключових осередків української книжкової культури раннього модерного часу.

Чому рішення Мінкульту має значення

Внесення стародруків до Державного реєстру означає:

• посилений державний захист;
• чітко визначений правовий статус;
• унеможливлення незаконного вивезення чи відчуження;
• пріоритетне збереження і реставрацію.

Як зазначила в.о. генерального директора Заповідника Світлана Котляревська, це не лише музейна процедура, а питання національної пам’яті:

«Це офіційне визнання їх як безцінного надбання та основи для національної пам’яті народу, що особливо важливо для держави в умовах війни».

Лавра як сховище ідентичності

Фондова колекція Києво-Печерської лаври — це не лише книги. Тут зберігаються:

• пам’ятки сакрального живопису;
• зразки гаптування;
• церковне начиння різних епох.

Кожен із цих предметів — частина української ідентичності, за яку сьогодні доводиться боротися не лише на фронті, а й у сфері культури, історії та права.

Чому це важливо для киян

Для мешканців столиці ця подія — нагадування: Київ був і залишається центром української духовної та книжкової традиції. У час, коли ворог намагається знецінити або привласнити нашу історію, такі рішення держави:

• фіксують українське походження культурних цінностей;
• повертають увагу до гетьманської спадщини;
• роблять музеї простором не минулого, а актуальної боротьби за сенси.

Євангеліє 1707 року та ще два десятки лаврських стародруків тепер мають офіційно визнаний статус національного надбання. Це означає, що держава бере на себе відповідальність за їх збереження — і визнає їхню ключову роль у формуванні української культурної пам’яті.

Для Києва це ще один доказ: історія тут не мовчить — вона говорить мовою документів, книг і сенсів, актуальних навіть через три століття.