Батько «Київського Парижа»: столиця відзначає 170 років архітектору Едуарду Брадтману

Сьогодні, 4 лютого, виповнюється 170 років від дня народження людини, яка навчила Київ розмовляти мовою модерну. Едуард Фердинанд Брадтман - зодчий, чия фантазія перетворила суворі квартали на витончені ансамблі, що й донині змушують перехожих на мить зупинятися і підіймати очі догори. Саме йому ми завдячуємо тим особливим шармом центральних вулиць, який колись гордо називали «Київським Парижем».

«Едуард-Фердинанд Брадтман - ключова постать київської архітектурної школи. Він поєднував витонченість неоренесансних форм із сміливістю раннього модерну. Саме завдяки йому Київ отримав ансамблі, які й сьогодні визначають обличчя центральних кварталів міста», - зазначає Олена Мокроусова, пам’яткознавець і дослідниця історичної забудови Києва.

Ранні роки та приїзд до Києва

Едуард Брадтман народився у Петербурзі в німецькій родині та здобув освіту в Імператорській Художній Академії. На початку 1880-х він переїжджає до Києва, коли місто переживає першу хвилю активної забудови.

Перші роботи Брадтмана були скромними — зокрема, дерев’яний будинок на Січових стрільців, 22. Проте його справжня слава починається з великих проєктів кінця XIX – початку XX століття.

Видатні проєкти та співпраця з легендами архітектури

У співпраці з Георгієм Шлейфером Брадтман створив унікальні ансамблі на ділянках колишньої садиби професора Фрідріха Мьорінга. Серед найвідоміших робіт:

• Театр «Соловцов»;
• Готель «Континенталь»;
• Прибутковий будинок Лева Гінзбурга.

У цих спорудах неоренесанс набув особливої виразності завдяки багатому декору та бароковим деталям, а ансамблі створили гармонійну композицію центральної частини Києва.

Брадтман став одним із перших київських архітекторів, хто звернувся до ар-нуво (модерну), створивши новаторські споруди:

• Цирк Крутікова;
• Прибутковий будинок барона Гессельбейна;
• Особняк Сергія Аршавського, знаний як «Будинок невтішної вдови».

Архітектурна спадщина Брадтмана у Києві

Архітектурна мова Брадтмана поєднувала раціоналістичні та ретроспективні риси, проявлені не лише у прибуткових будинках, а й у громадських спорудах, закладах освіти та лікарняних будівлях.

Серед найвідоміших споруд:

• Будинок Аршавського («Будинок невтішної вдови») на Липській;
• Міське початкове училище;
• «Мереживний будиночок» Міхельсона на Богдана Хмельницького, 10;
• Прибутковий будинок на Великій Васильківській, 46;
• Пожежна каланча на Подолі;
• Лютеранська лікарня («Лікарня Водників») та дерев’яна церква Святого Серафима Саровського;
• Житлові будинки у Пущі-Водиці та власна дача Брадтмана.

Особняк архітектора на Лук’янівці, вул. Осіївська, 6 — яскравий приклад модерн-класицизму з елементами північного модерну, який зберігся до сьогодні, незважаючи на втрати історичних інтер’єрів у радянський період.

Брадтман як міський архітектор та педагог

Едуард Брадтман довгий час був міським архітектором Києва, керував забудовою Подолу та центральної частини міста.

Він викладав у художньому училищі та входив до комісії «Про красу міста» разом із Владиславом Городецьким, Георгієм Шлейфером, Василем Кричевським і Олександром Мурашком.

На відміну від багатьох колег, які емігрували після 1917 року, Брадтман залишився у Києві і працював районним архітектором до середини 1920-х років. Останні документи з його підписом датуються листопадом 1926 року, після чого слід губиться.

Спадщина, що живе у Києві

Хоча точна дата смерті та місце поховання архітектора невідомі, його роботи й досі формують обличчя Києва. Фасади, ансамблі центральних кварталів і приватні садиби залишаються живим свідченням таланту та стилю Брадтмана.

Його спадщина — це поєднання краси, новаторства та духу часу, яке сьогодні нагадує про епоху, коли Київ ставав європейським мегаполісом, відомим як «Київський Париж».