Герой із Київщини віддав життя, рятуючи побратимів

Останній бій героя

17 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині загинув молодший сержант, водій-електрик артилерійського взводу Володимир Петрович Яровий із Бориспільського району Київської області. Йому було 55 років.

Воїн до останнього подиху залишався відданим службі: прагнучи попередити побратимів про ворога, що наблизився, він прийняв перший удар на себе та вступив у стрілецький бій. Отримавши смертельне поранення, зумів вигукнути своїм товаришам про небезпеку, врятувавши їхні життя.

Життя до війни

Народився Герой у селі Ташань. Мав хист до будівництва, власноруч збудував дім для своєї родини. У мирному житті Володимир був доброю, щирою й надійною людиною, завжди готовою допомогти іншим. Для своєї сім’ї він був опорою й захистом, намагався забезпечити найкраще майбутнє для близьких.

Шлях воїна

З початком повномасштабного вторгнення Росії Володимир добровільно прийшов до ТЦК. На фронті отримав позивний «Петрович» – як старший серед побратимів, він піклувався про кожного, ділився досвідом і підтримував у найважчі хвилини.

Його колеги та друзі згадують Володимира як людину з великим серцем, що завжди говорила: «Все вирішимо. Все буде добре!».

Вічна пам’ять

Володимира Ярового поховають на Алеї Героїв Рогозівського кладовища. Для рідних, друзів і побратимів він назавжди залишиться символом мужності, жертовності й любові до Батьківщини.

Історія життя та подвигу Володимира Ярового – це нагадування про те, що свобода України тримається на відвазі й жертовності її синів. Його приклад назавжди залишиться в пам’яті Київщини й усієї держави.