“Голоси дитинства”: МВС збирає казки для дітей, які підтримають малечу під час війни

Міністерство внутрішніх справ України оголосило про старт творчої ініціативи — набір авторських казок для дитячої аудіозбірки «Голоси дитинства».
Це проєкт, який має на меті подарувати малечі слова підтримки, надії та віри в добро, коли дитинство українських дітей проходить у тіні війни.

«Ми хочемо, щоб голоси тих, хто щодня стоїть на захисті України, звучали в історіях, які дарують спокій і тепло. Це спосіб сказати дітям: ви не самі»,
— зазначають у МВС.

Хто може взяти участь

До участі запрошують:

• співробітників системи МВС,
• представників сил безпеки та оборони,
• а також українських письменників і авторів, які прагнуть поділитися власними історіями.

Основна вимога — казки мають бути добрими, щирими, наповненими світлом і підтримкою.
Це мають бути історії, які допоможуть дітям зберігати віру у добро, дружбу й любов, навіть попри реалії війни.

Як подати свою казку

•  Обсяг — до 5 000 символів.
• Дедлайн подачі — 29 жовтня 2025 року.
• Форма подання — через Google-форму, де потрібно прикріпити текст казки.
• Озвучення — казки читатимуть військовослужбовці та ветерани системи МВС.

Коли відбудеться презентація

Десять найкращих історій увійдуть до аудіокниги «Голоси дитинства», презентація якої відбудеться 20 листопада — у Всесвітній день дитини.

«Ми віримо, що ці історії стануть для дітей ковтком світла, яке вони зможуть чути у найтемніші часи»,
— кажуть організатори проєкту.

Чому це важливо

Ініціатива МВС — це не просто культурний проєкт. Це спроба повернути дітям відчуття безпеки через слово, через знайомий голос, через казку, що звучить від тих, хто сам бачив війну.

Казки, написані людьми у формі, звучатимуть інакше — по-справжньому щиро, бо за кожним словом стоїть досвід, біль і водночас — віра у майбутнє.

 Дедлайн подачі: до 29 жовтня
 Презентація: 20 листопада — Всесвітній день дитини
 Деталі та форма участі: на офіційних сторінках МВС України

У час, коли діти України вчаться жити поруч із сиренами, казка стає бронею для душі. І ті, хто пише ці історії, фактично беруть участь у ще одному фронті — фронті людяності.