Головна ялинка Переяслава має свою історію: колись саджанець, тепер — символ свята

На центральній площі Переяслава з 8 грудня сяє новорічна ялинка. Це перша міська ялинка з початку повномасштабної війни, і вона особлива — не куплена, а подарована місту звичайною родиною.

Її історія почалась майже три десятки років тому.

— Син привіз три маленькі саджанці з Карпат, сантиметрів по двадцять, — пригадує 62-річна Олена Орел. — Посадили біля хвіртки у дворі. Усі прижилися. Одну зрубали на Новий рік, іншу спалили на дрова. Третя росла й росла — аж до цього часу.

Сьогодні дерево заввишки понад десять метрів. Родина вирішила, що настав час подарувати його місту.

«Війна війною, а хочеться дітям радості. Хай підійдуть до ялиночки — повеселішають. І дай Боже, щоб настав мир», — каже пані Олена.

Як народжувалась новорічна казка

Рішення ухвалювали родинною радою — так в Орлів заведено. Коли погодилися, син пішов до міської ради з пропозицією. Мер підтримав ідею.

3 грудня у двір приїхала техніка: кран, комунальники, енергетики. Дерево знімали акуратно.

— Було страшно, — зізнається Олена. — Але хлопці впоралися гарно, нічого не пошкодили.

Сім’я встигла побачити ялинку на площі лише на фотографіях в інтернеті. Та з гордістю: їхнє дерево стало новорічним символом міста.

Родина, яка вміє ділитися

Олена й Микола Орли — звичайні переяславці. Все життя працювали: вона торгувала на базарі, він водив трактор. Тепер — на пенсії. У них троє дітей і троє онуків, найстаршій — 18, найменшій — сім.

Попри війну та власні турботи, вони зберігають традиції.

— Збираємося разом на Миколая. Купимо дітям подарунки, приготуємо святковий обід, поговоримо, — каже пані Олена.

Їхній зять воює, чоловік живе у доньки, щоб вона не була сама. Але на свята родина обов’язково єднається.

Символ надії для всієї громади

Від початку повномасштабної війни Переяслав не встановлював міських ялинок. Цьогоріч на центральній площі з’явився не просто символ зимових свят, а символ вдячності, духу і родинного тепла.

Ця ялинка:

• виросла у дворі звичайної родини;
• пережила майже 30 зим;
• тепер дарує радість дітям і дорослим.

Для міста, що живе поруч із фронтом емоцій і новин, це — маленька перемога над темрявою.

На площу приходять сім’ї, фотографуються, стоять біля ялинки довше, ніж зазвичай. Бо це не просто прикраса. Це — дерево з історією, із Карпат, з дому, від людей, які вирішили: свято має бути.

Родина Орлів подарувала місту не ялинку, а частинку свого життя.
У Київській області, де війна відчувається щодня, такі історії важать більше, ніж здається:

• вони об’єднують,
• дають надію,
• нагадують: навіть у темні часи можна зробити добро.

Ті, хто підходить до ялинки на площі, бачать не лише вогники. Вони бачать людське тепло.

І від цієї ялинки на мить стає світліше.