Як у Хрещатому парку зник бельведер: чому Київ пожертвував оглядовим майданчиком заради Арки дружби

Ще кілька десятиліть тому на схилах Хрещатого парку стояла одна з найвідоміших паркових споруд старого Києва - бельведер із панорамним видом на Дніпро. Сьогодні про нього нагадують лише архівні фото та спогади киян. На місці історичного оглядового майданчика нині розташована Арка свободи українського народу, яка до 2022 року мала назву Арка дружби народів.

Історія бельведера стала одним із найпоказовіших прикладів того, як Київ втрачав знакові архітектурні об’єкти не через час чи руйнування, а внаслідок містобудівних рішень.

Яким був бельведер у Хрещатому парку

Бельведер мав двоярусну композицію та вважався однією з найефектніших паркових споруд на київських схилах.

Нижній ярус утворювала напівкругла колонада, яка створювала урочистий силует і задавала архітектурний ритм усій споруді. Верхній рівень займав оглядовий майданчик, винесений у бік Дніпра. Його прикрашала балюстрада з великими декоративними вазами.

Саме через ці вази споруда отримала народну назву, а сам бельведер тривалий час залишався популярною точкою прогулянок і одним із символів Хрещатого парку.

Чому бельведер знесли

Бельведер демонтували напередодні святкування 1500-річчя Києва у 1982 році.

Саме тоді радянська влада вирішила створити новий монументальний простір із Аркою дружби народів та сучасним оглядовим майданчиком. Історичну споруду прибрали без широкого обговорення, без окремої кампанії зі збереження та навіть без внесення до реєстру пам’яток архітектури.

Фактично одна з найвідоміших паркових споруд Києва просто зникла з міського ландшафту.

Чому історія бельведера важлива для Києва

Історія бельведера у Хрещатому парку демонструє, як змінювався Київ у XX столітті та як нові символи епохи часто витісняли історичне середовище міста.

Сьогодні архівні фотографії бельведера стали важливою частиною візуальної пам’яті про старий Київ. Дослідники міської історії наголошують, що документування таких втрат допомагає краще зрозуміти, як формувалася архітектурна ідентичність столиці.

Які історичні об’єкти Київ ще зберіг

Раніше дослідники київської архітектури звертали увагу на інші рідкісні об’єкти, які досі залишаються у міському просторі.

Зокрема, на Хрещатику зберігся МАФ 1949 року - один із небагатьох архітектурних елементів післявоєнного Києва, який залишився на своєму місці.

Також у столиці досі можна побачити будинок на вулиці Сагайдачного, 29 - пам’ятку пізнього класицизму XIX століття з автентичними фасадами на Подолі.

Поширені запитання (FAQ)

Де саме у Хрещатому парку розташовувався старий бельведер? Споруда знаходилася точно на тому місці, де сьогодні облаштовано великий сучасний оглядовий майданчик за колишньою Аркою дружби народів (нині Арка Свободи українського народу), неподалік від нового пішохідно-велосипедного мосту (так званого "мосту Кличка"). Ракурс огляду на Дніпро та лівобережний Київ звідти залишився практично незмінним.

Чи збереглися якісь елементи балюстради чи колон після демонтажу у 1982 році? На жаль, жодних офіційних даних про збереження автентичних деталей декору, елементів колонади чи кам'яних ваз немає. Демонтаж проводився як звичайні будівельно-інженерні роботи з очищення майданчика, тому всі конструкції бельведера були просто зруйновані та утилізовані як будівельне сміття.

Які ще архітектурні пам'ятки тієї епохи можна знайти поруч Хрещатика? Якщо ви цікавитеся архітектурними артефактами минулого століття, варто звернути увагу на унікальний дерев'яний МАФ 1949 року, який дивом зберігся безпосередньо на Хрещатику. Також на Подолі, за адресою вулиця Сагайдачного, 29, досі стоїть прекрасний будинок — пам'ятка пізнього класицизму XIX століття, що повністю зберіг свої оригінальні фасади.

Чи існують плани щодо відновлення чи реставрації бельведера Бабулевича у майбутньому? Наразі офіційних архітектурних проєктів щодо відбудови бельведера на його історичному місці немає. Проте у контексті сучасних міських дискусій навколо остаточного демонтажу чи переформатування простору навколо Арки Свободи українського народу, київські урбаністи та активісти неодноразово пропонували повернути локації її первісний вигляд 1936 року.