Київрада не розглядатиме петицію про посилення контролю в наземному транспорті

У Києві не набрала необхідної кількості голосів петиція, яка пропонувала посилити контроль за перебуванням безхатьків у наземному громадському транспорті. Ініціативу подали ще 13 листопада 2025 року, але станом на 12 січня 2026-го вона зібрала лише близько 1,5 тисячі підписів із необхідних 6 тисяч.

Це означає, що документ не буде розглянутий Київською міською радою, а запропоновані зміни не матимуть офіційного продовження.

Про що була петиція

Автори звернення звертали увагу на ситуацію в автобусах, тролейбусах і трамваях Києва, де, за їхніми словами, дедалі частіше перебувають люди без постійного місця проживання.

Серед основних зауважень, викладених у петиції:

• зайняття значної кількості пасажирських місць;
• антисанітарний стан;
• різкий запах у салонах;
• дискомфорт для інших пасажирів.

Ініціатори закликали міську владу та КП «Київпастранс»:

• посилити контроль за дотриманням порядку в наземному транспорті;
• налагодити оперативну взаємодію контролерів із правоохоронцями;
• обмежувати доступ до транспорту осіб із явними ознаками антисанітарії;
• посилити прибирання та дезінфекцію салонів;
• залучити соціальні служби для створення альтернативних місць перебування безхатьків.

Чому петиція не отримала підтримки

Байдужість чи складність теми?

Низька кількість голосів може свідчити не стільки про відсутність проблеми, скільки про її суспільну складність. Тема безхатьків у транспорті лежить на перетині одразу кількох болючих питань:

• соціальної нерівності;
• гуманності міської політики;
• комфорту пасажирів;
• безпеки та санітарних норм.

Для багатьох киян це нечорно-біле питання. Частина містян визнає проблему дискомфорту в транспорті, але водночас не готова підтримувати рішення, які можуть виглядати як дискримінаційні або репресивні щодо найбільш уразливої групи людей.

Що це означає для пасажирів

Оскільки петиція не пройшла, жодних нових рішень або правил ухвалено не буде. Ситуація в наземному транспорті залишиться такою, як є зараз:

• без окремих механізмів контролю;
• без нових інструкцій для контролерів;
• без системних змін у взаємодії транспорту й соціальних служб.

Комфорт і санітарний стан салонів і надалі залежатимуть від:

• регулярності прибирання;
• реакції персоналу;
• загального стану соціальної політики міста.

Проблема ширша за транспорт

Фактично ця історія показала: проблему безхатьків неможливо вирішити лише заборонами у транспорті. Вона виходить далеко за межі маршрутів і депо.

Без розвитку:

• нічліжок,
• соціальних центрів,
• програм реінтеграції,
• медичної та психологічної допомоги,

будь-які обмеження в транспорті лише переміщують проблему з одного простору в інший, не вирішуючи її по суті.

Чому це важливо знати киянам

Історія з петицією — це показник того, як місто реагує на складні соціальні виклики. Київ сьогодні балансує між безпекою, комфортом і людяністю — особливо в умовах війни, економічних труднощів і зростання кількості вразливих людей.

Відсутність рішення — теж рішення. Воно означає, що місто поки не готове до жорстких кроків, але й не пропонує системної альтернативи.

Для пасажирів це сигнал: якщо питання комфорту в транспорті важливе — його потрібно формулювати ширше, не лише як проблему контролю, а як частину комплексної соціальної політики столиці.