Дата публікації Легендарний Йожеф Сабо залишився без електрики та води в Києві
Опубліковано 25.01.26 03:34
Переглядів статті Легендарний Йожеф Сабо залишився без електрики та води в Києві 15

Легендарний Йожеф Сабо залишився без електрики та води в Києві

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter
Легендарний Йожеф Сабо залишився без електрики та води в Києві
фото з відкритих джерел: Йожеф Сабо

Історія Йожефа Сабо — легендарного футболіста, багаторічного тренера та символу київського «Динамо» — несподівано стала дзеркалом життя тисяч киян у січні 2026 року. Через масовані удари по енергетичній інфраструктурі столиці він, як і сотні тисяч мешканців міста, опинився без електрики, води та стабільного тепла.

Це не історія про відому людину. Це історія про місто у війні — і про те, як вона вирівнює всіх.

Як живе Йожеф Сабо в умовах відключень

Йожеф Сабо нині мешкає у Києві та переживає ті самі побутові труднощі, що й його сусіди. За його словами, відсутність електроенергії буквально вирізає людину з нормального життя — навіть із такого, здавалося б, звичного для нього світу, як футбол.

«Коли електрику давали хоча б ненадовго, я зміг подивитися матч Кубка Англії — і це було все», — зізнається Сабо.

Без світла зникає не лише телевізійна картинка, а й зв’язок, інформація, відчуття ритму життя.

Побут без комунікацій: допомога родини

В умовах повної відсутності води й електрики важливою стала підтримка родини:

«Добре, що син у Києві — він приносить мені воду, а також бере телефон, їде кудись і заряджає його», — розповів Сабо.

Ця деталь — майже документ епохи. Телефон більше не просто гаджет, а єдиний канал зв’язку зі світом, який потребує логістики та зусиль.

Морози без тепла: коли зима стає випробуванням

Ситуацію ускладнили січневі морози. За прогнозами синоптиків, температура в ті дні опускалася до –6…–10 °C, супроводжуючись тривалими снігопадами.

Відсутність:

  • опалення
  • гарячої води
  • стабільної електрики

у таких умовах — це не дискомфорт, а реальна загроза здоров’ю, особливо для літніх людей.

Жорстка позиція: що Сабо говорить про міжнародну допомогу

Йожеф Сабо не стримував емоцій і відверто розкритикував міжнародну спільноту, зокрема у питанні захисту українського неба.

«Стільки говорили, що Європа допоможе закрити небо. Але як воно досі не закрите?!»

Окремо він згадав і нового президента США:

«Що стосується Трампа — я не розумію, чого він хоче. Він знає, що українців убивають щодня — отже допоможи».

Ці слова — не політична заява, а емоція людини, яка сидить у холодній квартирі під час війни і не бачить логіки у зволіканні партнерів.

Чому Київ знову без світла: передісторія енергетичної кризи

Масовані удари по інфраструктурі

Енергетична ситуація в столиці різко погіршилася після комбінованих атак на початку січня. Зокрема:

  • у ніч на 9 січня — удари балістичними ракетами, «Калібрами» та дронами;
  • 13 січня — повторні масовані атаки.

Було пошкоджено:

  • об’єкти критичної інфраструктури;
  • високовольтні лінії;
  • трансформаторні підстанції.

У розпал морозів дев’ять районів Києва залишилися без опалення.

Світло «за відчуттям», а не за графіком

Через масштаб руйнувань у столиці скасували погодинні графіки відключень і запровадили аварійні — без чіткого розкладу.

За даними ДТЕК, електропостачання нині виглядає приблизно так:

  • 3 години зі світлом
  • до 10 годин без електрики

Найважча ситуація — на Лівому березі Києва, де перебої особливо тривалі та непередбачувані.

Чому ця історія важлива для киян

Історія Йожефа Сабо — це зріз реальності для сотень тисяч мешканців столиці. Вона показує:

  • війна не має «зіркових винятків»;
  • побутові труднощі об’єднують усіх — незалежно від статусу;
  • енергетична стійкість міста — питання виживання, а не комфорту.

Навіть футбольна легенда, яку знає вся країна, сьогодні:

  • гріється без опалення,
  • економить заряд телефону,
  • залежить від допомоги близьких.

Йожеф Сабо залишається у Києві — без світла, без води, але з вірою в перемогу України. І саме в цьому — головний сенс його історії.

Це не про футбол.
Це про місто, яке живе під ударами, мерзне, але не здається.
І про людей, які — незалежно від імен — тримаються разом.