Мільярдні тендери та холодні батареї: куди зникли обіцяні мініелектростанції для Києва

У розпал найважчої енергетичної кризи січня 2026 року постало гостре питання щодо реалізації стратегії розподіленої генерації, яку столична влада анонсувала ще два роки тому. Журналісти-розслідувачі звернули увагу на те, що амбітний проєкт закупівлі когенераційних установок, які мали б рятувати місто від блекаутів, досі не дав відчутних результатів для пересічних киян.

Поки лівий берег та окремі райони правобережжя потерпають від відключень світла тривалістю до двадцяти годин, доля п’ятнадцяти комплектів обладнання вартістю понад один мільярд гривень залишається невідомою.

Історія амбітної концепції енергетичного відновлення

Ще у травні дві тисячі двадцять четвертого року Київська міська рада урочисто ухвалила концепцію, яка мала стати рятівним колом для мегаполіса. Основна ідея полягала у переході від гігантських вразливих ТЕЦ до мережі локальних джерел енергії. Когенераційні установки, що працюють на газу, здатні одночасно виробляти електрику та тепло, забезпечуючи автономність окремих мікрорайонів або критичних об’єктів інфраструктури.

Такі мініелектростанції мають суттєву перевагу в умовах війни: вони компактні, їх набагато важче уразити ракетами, а за необхідності обладнання можна навіть розмістити у підземних захищених спорудах.

Загадкова доля тендеру на півтора мільярда гривень

Того ж року комунальне підприємство «Київтеплоенерго» провело масштабний тендер. Переможцем обрали словацьку компанію, яка зобов’язалася поставити п’ятнадцять комплектів обладнання загальною потужністю понад шістдесят мегаватів. Згідно з умовами контракту, очікувана вартість становила один мільярд двісті мільйонів гривень, а термін повної реалізації проєкту спливав наприкінці дві тисячі двадцять п’ятого року.

Проте станом на середину січня дві тисячі двадцять шостого року жодних офіційних звітів про роботу цих потужностей немає. Якби ці установки були вчасно інтегровані в систему, ситуація на лівому березі Києва, де зараз спостерігається найскладніший стан із водою та теплом, могла б бути значно легшою.

Реальний стан впровадження розподіленої генерації

На сьогодні відомо лише про одиничні випадки встановлення подібної техніки. Зокрема, наприкінці дві тисячі двадцять четвертого року у столиці запрацювала перша газопоршнева установка потужністю півтора мегавата, передана партнерами з США. Цього критично мало для потреб двомільйонного міста під час енергетичного терору.

Експерти зазначають, що затримка у реалізації міського проєкту може бути пов'язана як із логістичними складнощами, так і з бюрократичними перепонами при підключенні нових потужностей до загальнонаціональної мережі. Поки влада не надала вичерпних пояснень, кияни змушені самотужки шукати альтернативні способи виживання у знеструмлених багатоповерхівках.