Мозаїчний Київ: 10 робіт, які варто побачити, поки вони ще існують

Мистецтво, повз яке ми щодня проходимо

Київ можна читати не лише за фасадами модернізму чи старими двориками. Є ще один шар міста - мозаїки 1950-1980-х років. Їх створювали на школах, інститутах, ресторанах і житлових будинках із простою ідеєю: зробити мистецтво частиною повсякденного життя.

Сьогодні багато з них під загрозою - реконструкції, утеплення фасадів, перебудови і банальна занедбаність. Частина вже осипається, частину закривають рекламою, а інколи просто знищують під час ремонтів.

Центр: від опери до метро

Найвідоміші мозаїки можна побачити навіть під час звичайної прогулянки центром.

Панно «Українська пісня» біля Оперного театру
Створене у 1967 році художником Степаном Кириченком. Через відсутність реставрації композиція поступово руйнується: волога потрапляє під смальту, а зимові морози відшаровують її від основи.

Станція метро «Золоті ворота»
Фактично підземний музей. У склепіннях - князі Київської Русі, історичні постаті та київські святині. На кожен портрет пішли тисячі елементів смальти, а вся станція вибудувана як середньовічний храм.

Річковий вокзал
Тут мозаїка - цілий ансамбль: сцени з історії України, Дніпро як торговий шлях, козацькі сюжети та символічні композиції. Частину панно пошкодили під час реконструкцій, але деякі елементи вдалося відновити.

Наука, спорт і модернізм

Радянські архітектори активно поєднували науку й мистецтво, тому багато мозаїк з’явилося біля наукових установ.

«Ковалі сучасності» на Інституті ядерних досліджень
Одна з найбільших мозаїк Києва. Художниця Галина Зубченко зобразила фізиків як нових Прометеїв, що «кують» майбутнє.

«Тріумф кібернетиків» на Інституті кібернетики
Гігантська композиція з обличчям, складеним із геометричних елементів, схожих на комп’ютерні схеми - символ віри в технологічний прогрес 1970-х.

«Рух» на спорткомплексі «Наука»
Три постаті плавців у сонячному сяйві. Сьогодні мозаїка вже частково осипається і потребує реставрації.

Житлові масиви і забуті панно

Щоб побачити справжній «відкритий музей», варто виїхати трохи далі від центру.

Мозаїки на Берестейському проспекті
Цілий ансамбль на торцях будинків: «Симфонія праці», «На захист миру», «Науковий Київ». Їх створювали провідні художники-монументалісти, і частина вже втратила окремі фрагменти.

Панно «Охорона природи» біля метро Дарниця
Триптих про взаємодію людини й природи, який нещодавно пошкодили під час ремонту будівлі.

Панно «Вітер» на колишньому ресторані «Вітряк»
Остання збережена монументальна робота Алли Горської, яку громадськість не раз намагалася врятувати.

Чому їх варто дивитися зараз

Мозаїки - це не просто радянський декор. Це спроба створити «місто-галерею», де мистецтво доступне кожному без музеїв і квитків.

Парадокс у тому, що більшість киян помічають їх лише тоді, коли вони починають зникати. А між тим саме вони напряму поєднують сучасний Київ з архітектурою другої половини ХХ століття.

Тож наступного разу дорогою на роботу чи до метро варто просто підняти голову. Київ часто розповідає про себе не вивісками, а стінами.